розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - промислова товарна біржа, про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану його представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 9 жовтня 2003 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу будівлі корпусу пташника та будівлі АБК по АДРЕСА_1. Договір укладено та посвідчено промисловою товарною біржею у м. Павлограді Дніпропетровської області на виконання біржового контракту. Суму за куплене майно він сплатив відповідачу у повному обсязі, що підтверджується актом прийому-передачі товара від 3 жовтня 2003 року.

Після укладення договору він став користуватися вищевказаним майном та звернувся до нотаріуса із питанням про законність укладеної угоди, йому повідомили, що угода не є дійсною, оскільки при її укладенні не було дотримано обов'язкової нотаріальної форми договору купівлі-продажу нерухомого майна. Вказував про те, що сторони не знали про необхідність такого оформлення, а на даний час відповідач відмовляється з'являтися до нотаріуса для посвідчення зазначеної вище угоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати угоду договір купівлі-продажу будівлі корпусу пташника та будівлі АБК від 9 жовтня 2003 року, укладений між ним та ОСОБА_5, дійсним; визнати за ним право власності на будівлю корпус пташника та будівлю АБК по АДРЕСА_1.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано угоду договору купівлі-продажу від 9 жовтня 2003 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дійсним. Визнано за ОСОБА_4 право власності на будівлю корпус пташника та будівлю АБК по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивачем не надано до суду правовстановлюючих документів на спірні об'єкти, а з договору купівлі-продажу вбачається, що такі документи не виготовлялися та їх технічні характеристики відсутні.

Крім того, позивач не довів ухилення відповідача від посвідчення договору, оскільки він позов визнав, отже, відсутні умови, передбачені ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ