розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства "Валтар", публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві, про визнання недійсним частини іпотечного договору за касаційною скаргою приватного підприємства "Валтар" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 грудня 2012 року між приватним підприємством "Валтар" (далі - ПП "Валтар") та публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (далі - ПАТ "Радикал Банк"), як іпотекодержателем було укладено іпотечний договір на забезпечення належного виконання ПП "Валтар" умов кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з НОМЕР_1) будівельно-конструкторського бюро, з усіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 196,80 кв. м, розташовані у АДРЕСА_1 Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 4 132 855,00 грн, без урахування ПДВ.

Зазначав, що розділ 7 іпотечного договору "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" та пов'язані з ним положення договору є незаконними і такими, що порушують законні права засновника і власника ПП "Валтар" ОСОБА_4, майно якого знаходиться в іпотеці, оскільки воно суперечить загальним засадам цивільного законодавства, вносить дисбаланс щодо прав та обов'язків сторін за іпотечним договором. Застереження щодо переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та пов'язані з ним положення суперечать принципу неприпустимості позбавлення права.

8 жовтня 2014 року ПАТ "Радикал Банк" надіслав ПП "Валтар" повідомлення, в якому вказав про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання, з метою погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 30 вересня 2014 року складає 1 788 620,73 грн, що значно менша ніж оціночна вартість предмета іпотеки.

Вважав, що застереження щодо переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та пов'язані з ним положення суперечать принципу неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, що закріплений в п. 2 ст. 3 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності. Згідно договору ПАТ "Радикал Банк" має можливість набути в досудовому порядку у власність майно, вартість якого в кілька разів перевищує забезпечене зобов'язання на основі прийняття про це одностороннього рішення без отримання на це згоди власника майна. Такі права відповідача за іпотечним договором неспівмірні з його обов'язками ні за іпотечним договором, ні за кредитним договором, на забезпечення належного виконання якого він був укладений.

Ураховуючи викладене, посилаючись на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, просив визнати недійсним у частині іпотечний договір, укладений 25 грудня 2012 року між ПП "Валтар" та ПАТ "Радикал Банк".

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання недійсними окремих пунктів іпотечного договору від 25 грудня 2012 року, укладеного між юридичним особами - ПП "Валтар" та ПАТ "Радикал Банк", суд вірно застосував положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" (898-15) , ст. ст. 3, 33, 37 ЦПК України, на підставі наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України) правильно виходив із відсутності підстав, встановлених законом, для визнання правочину недійсним. Вірно зазначив, що позивач не є стороною договору, а відтак законні права і інтереси останнього, як фізичної особи, укладеним договором не можна вважати порушеними.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємства "Валтар" відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.