розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Авдієнка Віктора Петровича, третя особа - ОСОБА_8, про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на частину квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності ОСОБА_8 ОСОБА_4, ОСОБА_9 належала на праві і спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2. Відповідно до договору дарування, який посвідчений 20 січня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.П. у власність ОСОБА_10 від ОСОБА_6 перейшла 1/3 частина зазначеної квартири.

Вважала, що договір є недійсним, оскільки зазначена квартира згідно свідоцтва про право власності від 9 жовтня 2001 року належала співвласникам на праві спільної сумісної власності, а тому володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою мало відбуватися спільно у відповідності до п.1 ст. 369 ЦК України. Відповідач ОСОБА_6 здійснила відчуження своєї частки квартири без її відому та без її згоди і без відповідних повноважень на вчинення спірного договору.

Ураховуючи наведене просила визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, який вчинено від імені ОСОБА_6 на користь

ОСОБА_5 та скасувати реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_5 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_3, укладений 20 січня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.П., зареєстрований у реєстрі за №67.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2015 року права власності на ім'я ОСОБА_5 на 1/3 частину вказаної квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.П. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд правильно застосував положення ст. ст. 368, 369, 372 ЦК України, на підставі наданих сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України) вірно виходив із того, що оскільки спірна квартира знаходиться в спірній сумісній власності, то розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Оскільки ОСОБА_6 не отримала від співвласника ОСОБА_4 обов'язкової письмової нотаріально посвідченої згоди, договір дарування визнається недійсним.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ