головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Богданівецького комбінату хлібопродуктів про стягнення розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, за касаційними скаргами Сеня Олександра Васильовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто з філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Богданівецького комбінату хлібопродуктів (далі - Комбінат) на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4 790 грн та нараховану індексацію підвищення грошових доходів та компенсацію втрати частини доходу, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 320 308 грн 5 коп., з відрахування з цієї суми податкових та інших обов'язкових платежів та 1 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2015 року рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4 790 грн із нарахуванням індексації підвищення грошових доходів та компенсації втрати частини доходів, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 102 830 грн 7 коп., із відрахування з цієї суми податкових та інших обов'язкових платежів та 1 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата у розмірі 4 790 грн позивачу не виплачена. А оскільки строк виплати заробітної плати порушено стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що позивач вперше звернувся до Комбінату про виплату йому належної суми 15 липня 2014 року, а тому саме наступного дня після означеної дати починається строк для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначені висновки апеляційного суду не ґрунтуються на вимогах матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

Судами встановлено, що 18 березня 2011 року ОСОБА_6 був призначений на посаду директора філії ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів і наказом від 19 вересня 2011 року звільнений із займаної посади за угодою сторін. Після звільнення позивача з роботи була нарахована заробітна плата у розмірі 4790 грн. Виплата заробітку на час звільнення ОСОБА_6 з посади здійснювалась шляхом виплати готівки в касі Комбінату і розпискою особи про отримання грошей у відомості про отримання грошей. Відомість про виплату розрахунку ОСОБА_6 знищена.

Відповідно до вимог ст. 116, 117 КЗпП України заробітна плата при звільненні виплачується працівникам в день звільнення, а у разі невиплати стягується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в разі порушення законодавства про оплату праці - без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди провадиться працівникові, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідне роз'яснення надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (v004p710-12) щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що строк для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, починається з наступного дня після звернення позивача до Комбінату з вимогою про виплату належної йому суми, оскільки такі виплати стягуються за весь період затримки розрахунку.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд невірно визначився з характером спірних правовідносин та у порушення ст. ст. 60, 212, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив доводів відповідача про повне погашення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім допустимим доказам у справі та дійшов передчасного висновку про те, що покази свідків та інші докази про виплату заробітної плати позивачу не свідчать беззаперечно про отримання ОСОБА_6 розрахунку при звільненні.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги Сеня Олександра Васильовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та ОСОБА_6 задовольнити частково.