Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного підприємства "Агро Маркет" про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_7, приватного підприємства "Агро Маркет" до ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, про визнання договору позики неукладеним та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 березня 2015 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь суму заборгованості за договором позики від 11 березня 2013 року у розмірі 1200000 грн, стягнути з ПП "Агро Маркет" суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року в сумі, визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960000 грн.

Позов мотивовано тим, що 11 березня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, згідно умов якого остання отримала у позику грошові кошти в сумі 2560000 грн зі строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400000 грн, в строк з 1 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000 грн, в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1200000 грн, в строк з 1 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Кінцевий термін повернення позики не пізніше 20 серпня 2014 року. Відповідно до умов договору позики позичальник зобов`язувався своєчасно здійснювати повернення грошових коштів. Гроші в сумі 400000 грн були повернуті позивачу у строки, встановлені договором позики. Разом з тим, в подальшому позичальник порушив умови виконання взятих на себе зобов`язань, не повернувши кошти в сумі 960000 грн у встановлений строк, що згідно з договором позики та законодавством України дає позичальнику підстави вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості, що залишилася. Позивач звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення повної суми заборгованості, що залишилася. Крім того, укладаючи договір позики з ОСОБА_7,остання запропонувала позивачу з метою забезпечення виконання зобов`язання за позикою, передати у заставу майбутній врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планується зібрати з полів загальною площею 281 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належить майновому поручителю ПП "Агро Маркет" на праві власності. За таких обставину метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором позики, між ОСОБА_6 та ПП "Агро Маркет" 11 березня 2013 року було укладено договір застави майбутнього врожаю, в силу якого, згідно з п.1.1 договору застави, заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов`язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Відповідно до домовленості сторін вартість предмету застави була оцінена в 960000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 умов договору позики, ОСОБА_6 звернувся до ПП "Агро Маркет" з вимогою про задоволення вимоги заставодержателя за рахунок заставленого майна, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960000 грн, не пізніше наступного дня, з дня отримання даної вимоги. Разом з тим, підприємство відмовляється в добровільному порядку задовольнити вимоги заставодержателя в сумі 960 000 грн, в тому числі й за рахунок заставленого майна. Посилаючись на вказані обставини позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У січні 2014 року ОСОБА_7 подала зустрічний позов, в якому просила визнати договір позики від 11 березня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., - неукладеним; визнати договір застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року між ПП "Агро Маркет" та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., таким, що не може бути виконаним в зв`язку із невиконанням основного зобов`язання - договору позики від 11 березня 2013 року, тобто недійсним; стягнути з ОСОБА_6 на її користь грошові кошти в сумі 400000 гривень, як безпідставно отримані.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді директора ТОВ "Славія" з 2010 року по вересень 2013 року створив кредиторську заборгованість на суму більш ніж 4500000 грн, в тому числі у сумі 2983383 грн перед ПП "Агро Маркет", що поставило підприємство в скрутне становище. ОСОБА_6, розуміючи настання для нього негативних наслідків, вирішив вийти із складу засновників ТОВ "Славія" та ПП "Агро Маркег" та завірив ОСОБА_7, що надасть свої особисті грошові кошти у сумі 2560000 грн для погашення кредиторської заборгованості. Для гарантованого повернення своїх грошей він умовив її укласти з ним договір позики і застави майна та залишити його на посаді директора ТОВ "Славія" до осені 2013 року, щоб за рахунок господарської діяльності вказаного підприємства розрахуватися з ПП "Агро Маркет". 11 березня 2013 року між нею та ОСОБА_6 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. Даним договором передбачено, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 2560000 грн, із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400000 грн в строк з 1 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000 грн в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1200000 грн в строк з 1 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Разом з тим, ні до підписання, ні під час підписання, ні після підписання договору позики та до теперішнього часу ОСОБА_6 не передав ОСОБА_7 суму грошових коштів зазначених у договорі позики від 11 березня 2013 року, обумовлюючи це тим, що йому необхідні гарантії для повернення позики та почав наполягати на укладанні договору застави майбутнього врожаю ПП "Агро Маркет". Враховуючи той факт, що їй необхідні були грошові кошти для придбання посівного матеріалу добрив, паливо-мастильних матеріалів та інших ресурсів для ведення весняних польових робіт, вона вимушена була 11 березня 2013 року укласти договір застави майбутнього врожаю 2013 року та написати заяву про можливість застави врожаю 2014 року ПП "АгроМаркет". Незважаючи на умови договору позики від 11 березня 2013 року, договору застави врожаю 2013 року, до теперішнього часу ОСОБА_6 не надав ОСОБА_7 у власність грошові кошти, передбачені договором позики. Підтвердженням про отримання грошових коштів за договором позики від ОСОБА_6 є факт укладання ОСОБА_7 кредитного договору №16 від 4 квітня 2013 року для отримання грошових коштів. Відповідно протоколу №8 зборів засновників ПП " Агро Маркет" від 6 червня 2011 року, ОСОБА_6 вніс до статутного фонду вказаного підприємства нежитлову будівлю - склад посівний, розташований за адресою: АДРЕСА_1, але документів для переоформлення права власності на будівлю не надав. В серпні 2013 року ОСОБА_7 була вимушена погодитися на пропозицію ОСОБА_6 під виглядом виконання умов договору позики, передати йому 400000 грн за переоформлення документів на передане житлове приміщення складу посівного до статутного фонду ПП "Агро Маркет", але він ніяких дій по переоформленню документів на вказане приміщення складу не зробив.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму заборгованості за договором позики від 11 березня 2013 року у розмірі 1 200 000 грн. Стягнуто з приватного підприємства "Агро Маркет" на користь ОСОБА_6 суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960 000 грн. В задоволенні зустрічного позовувідмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З даним рішенням місцевого суду не погодилась ОСОБА_7 та подала апеляційну скаргу.

Під час розгляду справи апеляційним судом, в судовому засіданні представник ОСОБА_7 - ОСОБА_13 подав заяву про відмову від апеляційної скарги, поданої ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 5 березня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_7 в особі її представника ОСОБА_13 від апеляційної скарги на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року. Закрито апеляційне провадження у даній справі.

ОСОБА_7, не погоджуючись з даною ухвалою суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Приймаючи відмову представника ОСОБА_7 від апеляційної скарги та закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив з того, що відмова від апеляційної скарги є правом апелянта, права представника ОСОБА_13 на подачу заяви про відмову від апеляційної скарги не обмежені, тому така відмова може бути прийнята судом.

З таким висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_7 18 квітня 2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_7 посилалось на те, що від апеляційної скарги вона не відмовлялась, таких повноважень нікому не надавала. Довіреністю, виданою на ім`я ОСОБА_13 йому було надано право на представництво її інтересів в суді першої інстанції, підписання апеляційних та касаційних скарг. Права на відмову від апеляційної скарги, поданої особисто довірителем, довіреністю не надано.

Приймаючи відмову від апеляційної скарги та закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд керувався виключно положеннями ч.4 ст. 300 ЦПК України, зазначаючи, що права представника ОСОБА_7 не були обмежені, як це передбачено ч.2 ст. 44 ЦПК України.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно ч. 2 ст. 38 ЦПК України, особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Тому, враховуючи вимоги ст. 26 ЦПК України, ОСОБА_7, як відповідач у справі поряд з її представником є особою, яка бере участь у справі, наділена цілим рядом процесуальних прав та обов'язків (ст.ст. 26, 27, 31 ЦПК України), у тому числі має право на те щоб суд повідомив її про судове засідання в установленому порядку, оскільки про прийняття відмови від апеляційної скарги, яка подана ОСОБА_7, а не її представником, апеляційний суд мав роз'яснити їй процесуальні наслідки таких дій: неможливість повторного оскарження рішення суду.

Таких обов'язкових процесуальних дій апеляційний суд не здійснив.

Крім того, не переконався у тому, чи не суперечать такі дії представника правам і обов'язкам ОСОБА_7

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Визначене ст. 13 ЦПК України право на апеляційне оскарження повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Закриття апеляційного провадження є перешкодою для повторного звернення особи з апеляційною скаргою та оскарження судового рішення.

За таких обставин, постановлену апеляційним судом ухвалу слід скасувати з підстав, передбачених ч.1 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 березня 2015 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ухвала оскарженню не підлягає.