розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2015 року,

У січні 2014 року комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі - КП "Павлоградське ВУВКГ" Павлоградської міської ради) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення.

В обґрунтування позову зазначало, що позивач надає послуги водопостачання і водовідведення до квартири АДРЕСА_1, де проживають відповідачі, однак останні не оплачують отримані послуги, в результаті чого виникла заборгованість станом на 11 березня 2015 року в розмірі 12 330,16 грн, яку підприємство й просило стягнути з боржників.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь КП "Павлоградське ВУВКГ" Павлоградської міської ради заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 9 408,12 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права й порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі не сплачують вартість житлово-комунальних послуг, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин й вірно застосували положення норм матеріального права, й оцінивши усі забрані у справі докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують й висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2015 року залишити без змін.