Умнової О.В., Колодійчука В.М., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Національного університету цивільного захисту України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив поновити його на посаді доцента кафедри психології та педагогіки Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля на умовах трудового договору на невизначений строк; постановити рішення про поновлення його на роботі як незаконно звільненого працівника, що підлягає до негайного виконання; виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що позивач з 18 вересня 2007 року був прийнятий на роботу до Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля за контрактом. Працював на посаді завідувача кафедри психології в особливих умовах діяльності, а в подальшому на посаді професора, доцента. Останній контракт був укладений 31 травні 2013 року, строком на п'ять років. 19 лютого 2014 року позивач був змушений подати заяву про переведення його на посаду доцента за строковим трудовим договором до проведення конкурсу, який відбувся 27 серпня 2014 року. При цьому, 27 серпня 2014 року його було звільнено з посади, а 20 жовтня 2014 року поновлено на роботі на посаді доцента кафедри психології та педагогіки Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля за строковим трудовим договором до заміщення посади у 2014-2015 навчальному році. 31 серпня 2015 року наказом ректора університету цивільного захисту України № 240 його звільнено з посади за ст. 36 п.2 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Заміщення відбулося 01 вересня 2015-2016 навчального року, тобто після звільнення його з посади 31 серпня 2015 року.

Позивач вважає, що таке звільнення є незаконним, оскільки з ним контракт був укладений до 31 травня 2018 року. При укладенні контракту було дотримано вимоги ч.3 ст. 54 Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) , наказу МОН України від 24 грудня 2002 року № 744 (z0600-03) .

Розділ 5 контракту передбачає підстави для внесення змін та доповнень, а також припинення та розірвання контракту. Жодних змін до контракту, укладеного з позивачем, внесено не було.

Запис № 24 його трудової книжки свідчить про реорганізацію Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля шляхом приєднання до Національного університету цивільного захисту України.

Позивач посилався на те, що після реорганізації Академії його контракт продовжував діяти, а тому його необхідно було розривати відповідно до вимог чинного трудового законодавства. При ознайомленні з наказом про звільнення йому було роз'яснено, що звільнення пов'язане з тим, що він не подав документи на конкурс на заміщення вакантної посади доцента кафедри психології та педагогіки. Разом з тим, нова посада на кафедрі психології та педагогіки до штатного розпису вищого навчального закладу не вводилась, і він не був звільнений з посади доцента кафедри психології та педагогіки на момент оголошення конкурсу 6 липні 2015 року.

Крім того, ще в 2014 році керівництвом ДСНС України було визнано факт порушення трудового законодавства під час попереднього звільнення позивача з посади доцента кафедри, що свідчить про упереджене ставлення до нього з боку роботодавця.

Посилаючись на вказані обставини позивач звернувся до суду за захистом своїх трудових прав, шляхом поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просив їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенніпозову про поновлення на роботі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при звільненні ОСОБА_4 чинне трудове законодавство не було порушено. Доводи позивача ОСОБА_4 про порушення відповідачем його трудових прав при звільненні з посади доцента кафедри інституту, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та враховано, що відповідно до заяви ОСОБА_4 від 31 травня 2013 року цього ж дня з ним Академією пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля був укладений трудовий договір у формі контракту № 61, згідно якого ОСОБА_4 приймається на посаду професора кафедри психології діяльності в особливих умовах та педагогіки факультету цивільного захисту та забезпечення діяльності на термін з 01 червня 2013 року по 31 травня 2018 року.

Наказом від 01 червня 2013 року № 2 ОСОБА_4 призначено на вищевказану посаду за контрактом терміном на 5 років.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 року № 896-р (896-2013-р) "Про реорганізацію Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля", наказом ДСНС України від 09 грудня 2013 року № 749 (v0749388-13) , було припинено юридичну особу "Академію пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля", реорганізувавши шляхом приєднання до Національного університету цивільного захисту України та створення на його базі відокремленого структурного підрозділу Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України.

В пункті 9.5 вказаного наказу № 749 (v0749388-13) зазначено, у встановленому законодавством порядку попередити персонал Академії про їх наступне вивільнення, запропонувавши їм роботу в Інституті, повідомити центр зайнятості та профспілковий комітет Академії про можливе їх вивільнення.

Згідно наказу № 2 від 10 січня 2014 року, на виконання вказаних розпоряджень та наказу, ОСОБА_4 було попереджено про наступне вивільнення (зміну істотних умов праці) з 25 березня 2014 року.

19 лютого 2014 року ОСОБА_4 подав ректору Національного університету цивільного захисту України заяву, зазначивши, що у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів, він просить перевести його на посаду доцента кафедри психології та педагогіки факультету цивільного захисту та управління Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України за строковим трудовим договором до проведення конкурсу.

На підставі вказаної вище заяви, 1 квітня 2014 року Національним університетом цивільного захисту України було видано наказ № 82, за яким ОСОБА_4, професора кафедри психології, діяльності в особливих умовах та педагогіки факультету цивільного захисту та забезпечення діяльності Академії пожежної безпеки, за його згодою, переведено - на посаду доцента кафедри психології та педагогіки факультету цивільного захисту та управління Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, за строковим трудовим договором, до проведення конкурсу.

5 серпня 2014 року позивач подав заяву про допуск його до участі у конкурсі на заміщення посади доцента вище вказаної кафедри. Із заяви вбачається, що з порядком обрання та прийняття на роботу, а також професійно-кваліфікаційними вимогами до посади він ознайомлений і, як вбачається з резолюції на заяві, він був допущений до участі у конкурсі за даними протоколу №1 від 23 серпня 2014 року.

Відповідно до витягу з наказу № 223 від 27 серпня 2014 року ОСОБА_4 звільнено на підставі ст. 36 ч.2 КЗпП (закінчення строку трудового договору) на підставі листа Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля від 27 серпня 2014 року № 3/1-1380 та витягу з протоколу вченої ради інституту від 27 серпня 2014 року № 5.

Згідно листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 16 жовтня 2014 року № 02-14467/285, перевіркою встановлено, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_4, було встановлено факт порушення трудового законодавства під час його звільнення з посади доцента кафедри (незаконне звільнення з роботи у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці), а тому прийнято рішення про поновлення його на займаній посаді в установленому законом порядку.

Відповідно до витягу з наказу НУЦЗУ № 312 від 20 жовтня 2014 року, скасовано п.18 наказу від 27 серпня 2014 року № 223 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з посади доцента кафедри у зв'язку з виявленими порушеннями трудового законодавства України при звільненні. Зазначено, що слід вважати, що ОСОБА_4 з 27 серпня 2014 року продовжує працювати в займаній посаді за строковим трудовим договором до проведення конкурсного заміщення посади у поточному навчальному 2014/2015 році. Виплачено йому середню зарплату за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2014 року по 19 жовтня 2014 року і допущено до виконання посадових обов'язків з 20 жовтня 2014 року.

Відповідно до витягу з наказу від 06 липня 2015 року №136, оголошено конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, зокрема, доцента кафедри психології та педагогіки.

ОСОБА_4 заяви на участь в конкурсі на заміщення посад науково-педагогічних працівників в 2015 році не подовав та участі не приймав.

Згідно листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24 вересня 2015 року № 03-14160/07, в установлений умовами конкурсу термін позивач не подав заяву на участь у конкурсному заміщенні посад науково-педагогічних працівників, тому його кандидатура не розглядалась конкурсною комісією та на розгляд Вченої ради Інституту не виносилась. У зв'язку із обранням на цю посаду іншої особи, яка брала участь у конкурсі, ОСОБА_4 було звільнено у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Також в листі зазначено, що інформацію про проведення конкурсу в липні-серпні 2015 року до ОСОБА_4 було доведено під час засідання кафедри 22 червня 2015 року, на якому позивач був присутнім.

Пунктом 2 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до наказу № 240 від 31 серпня 2015 року ОСОБА_4 був звільнений з посади на підставі п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку трудового договору, про що зазначено у наказі № 312 від 20 жовтня 2014 року.

Попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації для звільнення працівника з цих підстав не вимагається.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач був незаконно звільнений з посади за наказом № 240 від 31 серпня 2015 року, оскільки новий термін сторони не погодили, його посада є штатною, характер роботи чи її умови не передбачають строковості трудового договору, законодавством не вказано обов'язковості укладення строкового трудового договору, відповідач видав два накази про трудовий договір з ним на визначений строк, тому є підстави визнати трудові відносини між ним та відповідачем безстроковими починаючи з 20 жовтня 2014 року, вбачаються необґрунтованими, спростовуються встановленими судами обставинами та не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 не звертався до керівництва чи адміністрації НУЦЗУ з приводу роз'яснення чи незгоди з формулюванням підстав/причин поновлення його на посаді за наказом від 20 жовтня 2014 року № 312, зокрема, - в частині строку трудового договору, умов тощо. Ні наказ про оголошення конкурсу від 06 липня 2015 року № 136, ні результат його проведення ОСОБА_4 не оскаржувались.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що при звільненні ОСОБА_4 були дотримані норми трудового законодавства і його трудові права не порушені

Судами попередніх інстанцій повно встановлено фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин. Норми процесуального права не порушено.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.