розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - ТОВ "Інтерпайп Україна") від 30 червня 2015 року № 496-у "Про звільнення ОСОБА_4 з посади керівника Групи з відвантаження з виробничих активів відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна" з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України".

Поновлено ОСОБА_4 на посаді керівника Групи з відвантаження з виробничих активів відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна".

Стягнуто з ТОВ "Інтерпайп Україна" на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату та різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з урахуванням індексації в розмірі 178 612 грн 13 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 27 605 грн 76 коп. та 2 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 6 листопада 1992 року (v0009700-92) , із послідуючими змінами, роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині скасування наказу про звільнення та в частині поновлення на роботі, апеляційний суд правильно виходив із того, що у ТОВ "Інтерпайп Україна" відбулися зміни в організації виробництва і праці, шляхом скорочення Управління логістики та посаду яку обіймав позивач. ОСОБА_4 за два місяця до звільнення, попереджено про наступне вивільнення, у зв'язку із скороченням численності штату, запропоновано усі наявні робочі місця, від яких позивач відмовився.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Зазначені положення норм трудового законодавства також закріплені в Законі України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" (1045-14)

Тобто, ч. 1 ст. 43 КЗпП України закріплено імперативне положення, відповідно до якого розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Оскільки позивач не був членом профспілкової організації, а положенням колективного трудового договору не передбачена необхідність погодження розірвання трудового договору з представником трудового колективу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось із дотримання вимог трудового закону.

Також апеляційний суд правильно виходив із того, що вимога позивача про стягнення премії суперечить внутрішньому Положенню про преміювання ТОВ "Інтерпайп Україна", оскільки за періоди І та ІІ кварталів 2015 року корегуючий коефіцієнт премії становив 0 %.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ