розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, про визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0917 кв.м, в АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 65/100 від 0,0917 кв.м та ОСОБА_4 35/100 від 0,0917 кв.м.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1:

Виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 321,0 кв.м, що складає 35/100 частин від загальної площі земельної ділянки (з урахуванням площі під будинком та будівлями), в тому числі ділянка загального користування площею 2,5 кв. м.

Ділянку для обслуговування стіни будинку шириною 1,0 м, площею 5,0 кв.м в точках "В, К, Л, Б" залишено в загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Визначено лінії розподілу ділянок.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову задоволенні позову ОСОБА_4 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 42 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин щодо користування земельною ділянкою між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовів, апеляційний суд правильно виходив із того, що сторони по справі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення права користування спірною земельною ділянкою (ст. 125 ЗК України). Крім того, апеляційний суд дійшов правильно висновку про неможливість встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки площі земельних ділянок не були уточнені, не встановлено їх межі у натурі.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.