Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2015 року,

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"(далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 2 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого банк передав їй грошові кошти у розмірі 38 250 доларів США на строк до 1серпня 2014 рокузі сплатою 12 % річних. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 2 серпня 2007 року між сторонами укладено договір застави, згідно з яким транспортний засіб MitsubishiPajero, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачці на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, передано банку у заставу.

Відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, унаслідок чого станом на 12 травня 2015 року за вищевказаним кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 39 995 доларів 41 цент США.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило суд стягнути з ОСОБА_4заборгованість за кредитним договором від 2 серпня 2007 року у розмірі 39 995 доларів 41 цент США.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 2 серпня 2007 року, яка утворилась станом на 12 травня 2015 року, у розмірі 28 303 доларів 22 центи США, що еквівалентно 582 759 грн 39 коп., з яких: прострочена заборгованість за процентами у розмірі 10 222 доларів 65 центів США, що еквівалентно 210 482 грн 95 коп.; прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 18 080 доларів 57 центів США, що еквівалентно 372 276 грн 44 коп.; та стягнуто 240 740 грн 58 коп., з яких: пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 66 409 грн 31 коп., що еквівалентно 3 225 доларів 34 центи США; пеня за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту у розмірі 122 294 грн 51 коп.; 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 18 185 грн 17 коп., що еквівалентно 883 доларів 21 цент США; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у розмірі 33 851 грн 59 коп., що еквівалентно 1 644 доларів 09 центів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзіОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуванерішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов ПАТ "Державний ощадний банк України", апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У матеріалах справи відсутні докази того, що існуюче зобов'язання між сторонами було виконано або припинено іншим шляхом, передбаченим ст. ст. 600- 609 ЦК України.

Посилання касаційної скарги на лист банку від 18 травня 2009 року про погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором шляхом передачі у власність заставодержателю предмета застави є безпідставними, оскільки наявність такого листа не підтверджує фактичну передачу автомобіля банку та погашення всієї заборгованості за кредитним договором та виконання ст. 599 ЦК України.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази щодо складання відповідного акту прийому-передачі заставного майна і його реалізації та перерахунку виручених коштів на погашення заборгованості за кредитом, ця обставина не заперечується відповідачкою та вона вказувала про те, що ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу нею особисто банку не передавалися.

Розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Посилання касаційної скарги на позовну давність, на незастосування судом ст. 551 ЦК, безпідставні, так як заяви про застосування позовної давності, зменшення неустойки відповідачка не подавала, цих обставин не доводила, хоча і користувалась послугами адвоката. Крім того, доводи касаційної скарги не дають підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2015 рокузалишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.