головуючого суддів: за участю: представника позивача - представника відповідача -Гвоздика П.О., Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року,

У червні 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його вона є членом Фермерського господарства "Бджолине" (далі - ФГ "Бджолине"; госпордарство). 11 жовтня 2014 року між відповідачами, які є також членами ФГ "Бджолине", укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_9 передає, а ОСОБА_10 приймає у власність земельну ділянку площею 3,3840 га, цільове призначення - для ведення сільського господарства (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Позивач зазначила, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності членів господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства і така згода на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Посилаючись на те, що вона згоди на відчуження спірної земельної ділянки відповідачу не надавала, просила суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2014 року недійсним.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалено визнати недійсним договір купівлі-пролажу земельної ділянки від 11.10.2014 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 229.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_10 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_5, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 27 грудня 2010 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 укладено договір міни земельних ділянок: площею 3,3840 га, для ведення селянського (фермерського) господарства (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 3,3840 га для ведення селянського (фермерського) господарства (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованих на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області.

11 жовтня 2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є членами ФГ "Бджолине", укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,3840 га, цільове призначення - для ведення сільського господарства, (кадастровий номер НОМЕР_1).

Відповідно до п. 5.1 Статуту ФГ "Бджолине" землі господарства складаються із земельних ділянок, одержаних членами господарства у власність для ведення селянського (фермерського) господарства, в тому числі і спірна земельна ділянка.

Згідно із п. 4.3 Статуту члени господарства є власниками майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Члени господарства відповідно до законодавства України володіють, користуються і розпоряджаються майном, що є у їхній спільній сумісній власності, виходячи з мети статутної діяльності господарства.

За змістом п. п. 4.4-4.6 Установчого договору про діяльність ФГ "Бджолине", майно господарства належить йому на праві власності. Члени господарства є власниками майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, та відповідно до законодавства України володіють, користуються і розпоряджаються майном, що є у їхній спільній сумісній власності, виходячи з мети статутної діяльності господарства. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності членів господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства. Згода членів господарства на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною 2 ст. 89 ЗК України передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку.

Майно, яке є у власності двох чи більше осіб, належить їм на праві спільної власності (ст. 355 ЦК України).

Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Встановивши, що позивач як співвласник майна та член ФГ "Бджолине" згоди на вчинення спірного правочину щодо розпорядження спільним майном, яке було нотаріально посвідчене та зареєстроване, не надавала, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.