розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 липня 2014 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") укладений договір банківського вкладу, за яким позивач вніс на депозитний рахунок у банку належні йому кошти в розмірі 190 000 грн терміном на тринадцять місяців - до 02 серпня 2015 року зі сплатою періодичних відсотків в розмірі 25 % річних з першого по шостий місяці дії вкладу та 10 % річних з сьомого по тринадцятий місяці дії вкладу.

У серпні 2014 року представник ОСОБА_6 на підставі довіреності від 11 серпня 2014 року ОСОБА_9 звернувся до банку із заявою про виплату позивачу нарахованих відсотків за вкладом, однак вимога була виконана частково та виплачено лише 4 884 грн 59 коп.

03 вересня 2014 року представником ОСОБА_9 до банку направлено вимогу про дострокове розірвання договору банківського вкладу, однак відповіді не отримано.

З урахуванням зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з ПАТ "ВіЕйБі Банк" суму банківського вкладу у розмірі 190 000 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором банківського вкладу в розмірі 190 000 грн та на користь держави судовий збір у розмірі 1 900 грн.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіна М.А. просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору банківського вкладу і після пред'явлення позивачем вимоги про розірвання депозитного договору та повернення коштів не повернув йому вклад та нараховані відсотки за їх зберігання протягом встановленого договорами строку, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в загальній сумі 190 000 грн є обґрунтованими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 02 липня 2014 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір банківського вкладу "Марафон лояльності Подвійний дохід ЕПС" № 817269/2014.

Предметом даного договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту "Марафон лояльності Подвійний дохід ЕПС" в національній валюті України на 13 місяців з щомісячною виплатою відсотків. Сума початкового вкладу становить 190 000 грн, відсотки за вкладом складають 25 % річних з першого по шостий місяць вкладу та 10 % річних з сьомого по тринадцятий місяці, строк дії вкладу - по 02 серпня 2015 року.

Цього ж дня, 02 липня 2014 року, між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір банківського вкладу на вимогу "Для виплат" за № НОМЕР_1 (в національній валюті України). Предметом даного договору є відкриття на ім'я ОСОБА_6 іменного вкладного рахунку на умовах вкладу на вимогу "Для виплат" в національній валюті України.

З наданого суду та дослідженого в судовому засіданні меморіального ордера № 139271 вбачається, що 02 липня 2014 року ОСОБА_6 було внесено на депозитний рахунок кошти в сумі 190 000 грн.

03 та 11 вересня 2014 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 - звернувся до банку з вимогою, якою повідомив, що у зв'язку з невиконанням банком умов договору від 02 липня 2014 року щодо щомісячної виплати відсотків з депозитного рахунку вимагає дострокового розірвання договорів вкладу від 02 липня 2014 року № № 817269/2014, НОМЕР_1, повернення суми депозиту в розмірі 190 000 грн та невиплачених відсотків.

На виконання вимог позивача банком було виплачено частину відсотків за депозитом в сумі 2 884,59 грн.

Відповідачем не заперечується, що на рахунку ОСОБА_6 обліковується сума депозитного вкладу в розмірі 190 000 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що правилами відкриття та обслуговування вкладних та поточних рахунків фізичних осіб ПАТ "ВіЕйБі Банк", з якими ознайомлений позивач, встановлено істотну умову стосовно застосування обмежень в деяких операціях (зокрема за сумою операцій), а також щодо того, що гарантована сума відсотків виплачена у лютому 2015 року, а сума вкладу перерахована рахунок позивача у банку 03 березня 2015 року, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення № 516), грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 Положення № 516 (z1256-03) передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Відповідно до п. 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (z0056-99) , будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

Таким чином, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.

Пунктом 3.3 глави 3 Положення № 516 (z1256-03) передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога) банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Так, тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" було введено лише 21 листопада 2014 року, а рішення Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено 10 листопада 2014 року, як наслідок, у суді першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до ст. 5 цього ж протоколу є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і у ст. 41 Конституції України.

Однак у порушення цих норм позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які банк на виконання умов договору відмовляється повернути позивачу.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року залишити без змін.