розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві комерційному банку "Надра" Стрюкової ІриниОлександрівни на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року,

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, у якому позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/721-Н від 23 січня 2007 року у розмірі 1 032 583, 38 грн та заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-МК12/10 від 25 травня 2007 року у розмірі 468 205, 80 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 23 січня 2007 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/721-Н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 доларів США з виплатою 12,99 % річних строком до 20 січня 2027 року. 25 травня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-МК12/10, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 15 000 доларів США з виплатою процентної ставки 15,5% на рік строком до 20 листопада 2008 року.

Станом на 14 травня 2013 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 8/2007/840-К/721-Н від 23 січня 2007 року складає 1 032 583, 38 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 29 431,92 доларів США, що в еквіваленті складає 235 249, 34 грн; заборгованість за процентами у розмірі 20 844,72 доларів США, що в еквіваленті складає 166 611, 85 грн; пеня у розмірі 75 909, 32 доларів США, що у еквіваленті складає 606 743,19 грн; штрафи у розмірі 3 000 доларів США, що в еквіваленті складає 23 979 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 23 січня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 721-Н/1.

Станом на 14 травня 2013 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 8/2007/840-МК12/10 від 25 травня 2007 року складає 468 205,80 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 000 доларів США, що в еквіваленті складає 119 895, 34 грн; заборгованість за процентами у розмірі 40 580,63 доларів США, що в еквіваленті складає 324 360,98 грн; пеня у розмірі 2 996,35 доларів США, що в еквіваленті складає 23 949,83 грн.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/721-Н від 23 січня 2007 року у розмірі 1 032 583, 38 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-МК12/10 від 25 травня 2007 року у розмірі 468 205, 80 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-К/721-Н від 23 січня 2007 року у розмірі1 032 583, 38 грн, судових витрат у рівних частках у розмірі по 1 720,50 грн з кожного скасовано, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/721-Н від 23 січня 2007 року у розмірі 1 032 583, 38 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ "Надра" Стрюкова І.О., посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що 23 січня 2007 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/721-Н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 доларів США з виплатою 12,99 % річних строком до 20 січня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 23 січня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 721-Н/1. Строк дії договору поруки обумовлено до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та договором забезпечення кредиту.

Відмовляючи у позові до поручителя ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки останній платіж за кредитним договором від 23 січня 2007 року № 8/2007/840-К/721-Н мав місце 21 січня 2008 року, а із позовом банк звернувся до поручителя 10 грудня 2013 року, тобто із пропуском шестимісячного строку.

Висновки суду про припинення поруки не відповідають правилам застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки посилання на дію договору до повного виконання зобов'язань не є строком у розумінні ст. 251 ЦК України.

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-6цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, № 6-32цс14 від 10 вересня 2014 року, № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Як вбачається з умов договору кредиту від 23 січня 2007 року № 8/2007/840-К/721-Н, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (за наявності заяви сторони у справі про застосування позовної давності).

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Строк виконання основного зобов'язання шляхом встановлення дати дострокового повернення всього кредиту (що припиняє поруку повністю у разі пропуску кредитором шести місяців після дати дострокового повернення кредиту при зверненні до поручителя із позовом), банком не змінювався.

Враховуючи строк дії кредитного договору до 20 січня 2027 року та відсутність заяви сторони у справі про застосування позовної давності до вимог про сплату щомісячних зобов'язань, висновки апеляційного суду про припинення поруки є передчасними.

Крім того, зазначивши у мотивувальній частині свого рішення про межі перегляду справи в апеляційному порядку лише щодо вимог відносно поручителя, вирішивши позов у цій частині із ухваленням нового рішення про відмову у позові до ОСОБА_4, апеляційний суд зазначив про залишення рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін, тобто в частині, яка апеляційним судом за апеляційною скаргою не переглядалася.

З наведених підстав рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України, -

Касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві комерційному банку "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.