розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти, молоді та спорту Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, комунальної установи "Скадовський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти" про стягнення сум індексацій заробітної плати закасаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 листопада 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона працює у Скадовському навчально-виховному комплексі "Академічна гімназія" на посаді заступника директора з виховної роботи. Зазначала, що за період з січня по червень 2015 року відповідачем в особі відділу освіти, молоді та спорту Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області не проведено нарахування та виплату їй індексації заробітної плати, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України.

Оскільки нарахування та виплата індексації заробітної плати передбачені нормами чинного законодавства, а саме Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) , просила суд стягнути з відповідача на її користь суму ненарахованої та невиплаченої індексації заробітної плати за період з січня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 2 371 грн.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 16 липня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено комунальну установу "Скадовський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти" (далі - КУ "Скадовський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти").

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 11 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з

КУ "Скадовський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти" на користь ОСОБА_3 невиплачену індексацію заробітної плати за період з 1 січня по 30 червня 2015 року у розмірі 2 371 грн. У задоволенні позовних вимог до відділу освіти, молоді та спорту Скадовської районної державної адміністрації в Херсонській області відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до КУ "Скадовський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти" скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до КУ "Скадовський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти" відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування та виплата індексації позивачу належить до повноважень КУ "Скадовський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти", яка є належним відповідачем за вимогами позивачки.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що Комунальна установа є юридичною особою, органом управління якої є відділ освіти Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, який у свою чергу є органом управління системи освіти у Скадовському районі Херсонської області та головним розпорядником бюджетних коштів. При цьому послався на те, що Комунальна установа проводить нарахування заробітної плати та інших платежів працівникам освіти у межах наданого кошторису освітньої субвенції з державного бюджету й питання формування та затвердження цього кошторису не вирішує, тому помилковим вважав висновок районного суду про те, що остання є відповідальною особою, на яку законом покладено обов'язок вирішення питань нарахування та виплати індексації заробітної плати.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працює у Скадовському навчально-виховному комплексі "Академічна гімназія" на посаді заступника директора з виховної роботи. За період з січня по червень 2015 року позивачці не проведено нарахування та виплату їй індексації заробітної плати за період з січня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 2 371 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) , за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) та Порядком проведення

індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) , у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податку й обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.

Як роз'яснено у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 (v009p710-13) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивачка посилалась на те, що роботодавець не виплачував у встановлений законом строк належні їй суми заробітної плати за період з 1 січня по 30 червня 2015 року, тому вона має право на компенсацію втрати частини заробітної плати, яку має виплатити їй роботодавець. При цьому зазначала, що жоден із нормативних актів, який регулює питання та виплату заробітної плати, не звільняє роботодавця від обов'язку виплати індексації заробітної плати, як складової частини заробітної плати і обставини щодо невиплати зазначеної індексації їй за указаний період роботодавець не оспорює.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив, фактичних обставин не встановив, не навів у судовому рішенні мотивів відхилення зазначених доводів.

Отже, висновки апеляційного суду про необґрунтованість позову є передчасними і ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

При цьому, посилання апеляційного суду про те, що Комунальна установа проводить нарахування заробітної плати та інших платежів працівникам освіти у межах наданого кошторису освітньої субвенції з державного бюджету й питання формування та затвердження цього кошторису не вирішує, тому не є відповідальною особою, на яку законом покладено обов'язок вирішення питань нарахування та виплати індексації заробітної плати не узгоджуються з наведеними вимогами закону про те, що саме на роботодавця, яким є остання, законом покладається обов'язок виплати індексації заробітної плати, як складової частини заробітної плати. Відсутність державного фінансування не є підставою не стягувати заборгованість із заробітної плати.

Ураховуючи, що фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України