Кузнєцова В.О., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., - розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням,за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2015 року,

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно побудований - гараж-автомайстерню, розташовану по АДРЕСА_2. Стягнути з відповідача витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3 813,00 грн, витрати за договором консалтингу в розмірі 1 500,00 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 знести самочинно збудований гараж-автомайстерню, що знаходиться у дворі по АДРЕСА_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що позивачу на праві власності належить домоволодіння № 48, розташоване по вул. Тимірязєва у м. Кіровограді.

У січні 2012 року державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області встановлено, що відповідачем ОСОБА_5 здійснено будівництво гаражу у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 без розробленої та затвердженої згідно чинного законодавства проектної документації, що є порушенням ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", про що складено протокол від 26 січня 2012 року і за результатом його розгляду до правопорушника ОСОБА_5 застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.

З листа Кіровоградського МВ Управління Держтехногенбезпеки у Кіровоградській області від 20 вересня 2012 року № 01/01-16/3077 вбачається, що будівля гаражу-автомайстерні на території подвір'я загального користування по АДРЕСА_2, збудована ОСОБА_5 без відповідних дозвольних документів на відстані 1 м до існуючого житлового будинку АДРЕСА_1 (співвласником якого є позивач), що суперечить протипожежним вимогам додатку 3.1. таблиці 1 ДБН 360-92 ** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" в частині забезпечення відповідного протипожежного розриву між будівлями.

У відповіді Кіровоградської міської санітарно-епідеміологічної станції від 20 вересня 2012 року № 116"В"/03, наданої на звернення позивача зазначено, що відстань від стіни житлового будинку АДРЕСА_1 від гаражу-автомайстерні, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, становить 1 м, тоді як відповідно до д. 10 ДСП від 19 червня 1996 року № 173 "Планування та забудова населених пунктів" вона повинна становити 10 м.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи № 77/1, складеної 18 листопада 2014 р. "Науково-дослідною лабораторією судових експертиз" спірна будівля гаража-автомайстерні не відповідає вимогам державних будівельних норм (ДБН) по відношенню до суміжної споруди - частини будинку, що належить ОСОБА_4, а саме п. 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" в частині обов'язковості приймання протипожежної відстані між будівлями III-го ступеню вогнестійкості, обов'язковості влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що перешкоджають стоку атмосферних опадів, п.7.5 щодо обов'язковості приймання відповідних розривів від наземних гаражів III-го ступеню вогнестійкості до вікон житлових будинків, додатку № 10 ДСП № 173-96 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" щодо обов'язковості приймання відповідних розривів від наземних гаражів III-го ступені вогнестійкості до вікон житлових будинків, п.4.97 ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання. Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди" в частині здійснення технічного обслуговування газопроводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад (або відповідних виконавчих органів у разі делегування їм таких повноважень). Крім того, необхідним є також дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Із роз'яснень, викладених у п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" № 6 від 30 березня 2012 року (v0006740-12) вбачається, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудований гараж-автомайстерню. Апеляційний суд, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем, що самочинне будівництво відповідачем гаражу-автомайстерні порушує його права, як власника суміжного з гаражем будинку через порушення відносно його будівлі пожежних правил, будівельних та санітарних норм та правил. Апеляційним судом було належним чином перевірено можливість усунення відповідачем порушень, що були допущені при будівництві гаражу шляхом перебудови, перепланування, проте такі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Доводи касаційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, і не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2015 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.