Кузнєцова В.О., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., - розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "АНТОНОВ" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Державного підприємства "АНТОНОВ" на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд із вказаним позовом до Державного підприємства "АНТОНОВ" (далі - ДП "АНТОНОВ"), мотивуючи свої вимоги тим, що згідно наказу № 301 від 26 червня 2015 року та наказу № 307 від 30 червня 2015 року його звільнено із посади слюсаря 4 розрядку з виготовлення та доведення деталей літальних апаратів цеху № 27 на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України за розкрадання матеріальних цінностей підприємства. Однак, ні обвинувального вироку, що набрав законної сили, ні постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу, відносно нього на час звільнення з роботи не постановлено. Тому вважав, що підстави для звільнення відсутні, а отже він підлягає поновленню на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу віце-президента - директора філії ДП "АНТОНОВ" "Серійний завод "АНТОНОВ" № 301 від 26 червня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за розкрадання матеріальних цінностей підприємства" та наказ № 307 від 30 червня 2015 року "Про внесення змін до наказу від 26 червня 2015 року № 301". Поновлено ОСОБА_4 на посаді слюсаря з виготовлення та доведення деталей до літальних апаратів 4 розряду цеху № 27 ДП "АНТОНОВ" з 30 червня 2015 року. Стягнуто з ДП "АНТОНОВ" на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30 червня 2015 року по 05 жовтня 2015 року в сумі 23 365 грн 47 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів, та у відшкодування моральної шкоди 300 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору.

У касаційній скарзі ДП "АНТОНОВ" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу № 31/вк 10 лютого 2010 року ОСОБА_4 прийнято на роботу учнем просочувального устаткування філії ДП "АНТОНОВ" "СЕРІЙНИЙ ЗАВОД "АНТОНОВ" та наказом № 168/вк від 20 червня 2011 року присвоєно 4 розряд слюсаря з виготовлення та доведення деталей літальних апаратів цеху № 27. (а.с. 7, 8).

Наказом віце-президента директора філії ДП "АНТОНОВ" "СЕРІЙНИЙ ЗАВОД "АНТОНОВ" № 301 від 26 червня 2015 року, зміненим наказом № 307 від 30 червня 2015 року, ОСОБА_4 звільнено із займаної посади на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України за розкрадання матеріальних цінностей підприємства з 30 червня 2015 року. (а.с 8-10)

Пунктом 8 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам належить мати на увазі, що відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з підстав учинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (ст. 21 КУпАП), незалежно від того, чи застосовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час учинене розкрадання).

Тобто, особа вважається невинуватою до тих пір, поки факт розкрадання не буде встановлено вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначившись вірно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що звільнення позивача з займаної посади на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП було незаконним, з огляду на те, що законодавством визначено вичерпний перелік засобів для встановлення доказів, що підтверджують факт розкрадання майна власника. Рішення профспілкового комітету № 86 від 26 червня 2015 року щодо розкрадання матеріальних цінностей, не відноситься до належних та допустимих доказів, які надають роботодавцю підстав для звільнення працівника саме за п. 8 ст. 40 КЗпП України, оскільки, даним рішенням було лише вирішено вважати недопустимим перебування в трудовому колективі осіб, які розкрадають матеріальні цінності.

Порядок застосування громадського впливу громадською організацією або трудовим колективом встановлено ч. 1 ст. 21 КУпАП та лише після доведення вини працівника.

На момент розгляду справи будь-якого процесуального рішення, яким було б встановлено вину позивача не прийнято.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ" відхилити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.