Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року,

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з указаним позовом та просило звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 25 лютого 2008 року у розмірі 9 854 132 грн 39 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про закриття провадження у справі, задоволено. Прийнято відмову ПАТ "Укрсоцбанк" від позову до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно, провадження у даній справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, апеляційний суд, вірно застосувавши вимоги ст. ст. 174, 205, 306 ЦПК України, дійшов до правильного висновку про те, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача на розпорядження своїми матеріальними й процесуальними правами.

Доводи касаційної скарги про те, що повноваження представника позивача не були належним чином посвідчені, безпідставні, апеляційним судом перевірялись і такі дії представника ПАТ "Укрсоцбанк" відповідають вимогам ст. ст. 42, 44 ЦПК України, ст. 246 ЦК України.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.