розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 04 липня 2006 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_6, витребувати вказану квартиру з незаконного володіння ОСОБА_7 і розподілити судові витрати у справі.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтувала тим, що перебувала з ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі з 1990 року по 2014 рік. Під час шлюбу, 25 квітня 2005 року, за спільні кошти ними на підставі договору купівлі-продажу була придбана у власність спірна квартира АДРЕСА_1, а 04 липня 2006 року без її на те згоди ОСОБА_8 продав вказану квартиру ОСОБА_6 30 серпня 2014 року ОСОБА_6 подарувала квартиру ОСОБА_7 Про відчуження чоловіком квартири позивач довідалася після розірвання шлюбу в 2014 році. Вважає свої майнові права порушеними, а тому просила суд задовольнити позов.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 04 липня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1 827 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1 827 грн.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про витребування квартири АДРЕСА_3 із незаконного володіння ОСОБА_7

Ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Витребувано квартиру АДРЕСА_3 із незаконного володіння ОСОБА_7

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2015 року і ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного 04 липня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився у цій частині і апеляційний суд, виходив з доведеності позивачем того, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, того, що при укладенні 04 липня 2006 року договору купівлі-продажу ОСОБА_8 розпорядився спільним майном подружжя без згоди дружини, а відтак цей договір є недійсним у відповідності до вимог норм ст. 65 СК України, ст. ст. 368, 369 ЦК України.

Відмовляючи в позові в частині витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_7, районний суд виходив з того, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, оскільки реального поділу спільного майна між колишнім подружжям ОСОБА_8 і ОСОБА_4 не відбулося.

Апеляційний суд дійшов протилежних висновків про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, з посиланням на те, що ОСОБА_7 набула у власність спірну квартиру на підставі наступного (після договору купівлі-продажу від 04 липня 2006 року) безвідплатного договору в особи, яка не мала права її відчужувати, а тому власник/співвласник ОСОБА_4 наділена законними правами на витребування такого майна в порядку ч. 3 ст. 388 ЦК України.

Питання щодо розподілу судових витрат є похідним.

Доводи касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ