Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л.,Мостової Г.І., Карпенко С.О. Наумчука М.І., розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спадкового майна, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_6 зврнувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спадкового майна. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив здійснити поділ домоволодіння АДРЕСА_1, запропонований у висновку № 390 від 20 листопада 2014 року, зокрема, виділити: першому співвласнику - кухню 1-1 (прибудова "а") площею 10,2 кв.м, прихожу 1-2 площею 13,5 кв.м, житлову кімнату 1-3 площею 11,5 кв.м (всього по будинку 35,2 кв.м), а також ганок, погріб "Г", сарай "В", хвіртку № 1, частину огорожі № 2 довжиною 4,625 м, 1/2 частину криниці, всього на 4,5 кв.м менше, що становить на 8156,50 грн. менше; другому співвласнику виділити кімнату 1-4 площею 12,1 кв.м, житлову кімнату 1-5, площею 14,1 кв.м (всього по будинку 26,2 кв.м), а також сараї "Б" та "б", убиральню "Д", частину огорожі № 2 довжиною 10,105 м, 1/2 частину криниці, всього на 4,5 кв.м більше, що становить на 8156,50 грн. більше; стягнути з ОСОБА_7 на його користь компенсацію відхилення від ідеальної частки в розмірі 8 156,50 грн; здійснити поділ земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 загальною площею 0,0518 га по АДРЕСА_1, зокрема: виділити позивачу земельну ділянку в розмірі 0,0250 га згідно варіанту 6 поділу; виділити ОСОБА_7 земельну ділянку в розмірі 0,0250 га згідно варіанту 6 поділу; виділити 0,0018 га в спільне користування згідно варіанту 6 поділу.

У травні 2015 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ спадкового майна. Позивач за зустрічним позовом просила поділити спірне домоволодіння за варіантом № 2, запропонованому у висновку експертизи, зокрема, виділити їй: кухню 1-1 (прибудова "а") площею 10,2 кв.м, прихожу 1-2 площею 13,5 кв.м, частину житлової кімнати 1-5 площею 7,0 кв.м (всього по будинку 30,7 кв.м), а також ганок, сараї "Б" та "б", хвіртку № 1, частину огорожі № 2 довжиною 6,125 м, 1/2 частину криниці № 3; ОСОБА_6 виділити кімнату 1-3 площею 11,5 кв.м, кімнату 1-4 площею 12,1 кв.м, частину житлової кімнати 1-5 площею 7,1 кв.м (всього по будинку 30,7 кв.м), а також погріб "Г", сарай "В", убиральню "Д", частину огорожі № 2 довжиною 8,605 м, 1/2 частину криниці; поділити земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_1) загальною площею 0,0518 га по АДРЕСА_1 та виділити згідно варіанту 2 експертизи № 390 від 20 листопада 2014 року: ОСОБА_6 - земельну ділянку в розмірі 0,0259 га; ОСОБА_7 земельну ділянку в розмірі 0,0259 га; виділити 0,0024 га в спільне користування сторін; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію за відступ від ідеальних часток в сумі 1 055,50 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_6 - задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_7 - задоволено. Поділено житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, відповідно до варіанту № 2 висновку експерта № 390 від 20 листопада 2014 року за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи додаток 6, шляхом виділення: ОСОБА_6 - житлову кімнату 1-3, площею 11,5 кв.м, житлову кімнату 1-4, площею 12,1 кв.м, та частину житлової кімнати 1-5, площею 7,1 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: погріб "Г", сарай "В", убиральню "Д", частину огорожі № 2, довжиною 8,605 м, 1/2 частину криниці № 3. ОСОБА_7 - кухню 1-1 (прибудова "а"), площею 10,2 кв.м., прихожа 1-2, площею 13,5 кв.м., частину житлової кімнати 1-5, площею 7,0 кв.м, а також господарські будівлі та споруди: ганок, сарай "б", сарай "Б", хвіртка №1, частину огорожі № 2, довжиною 6,125 м, 1/2 частину криниці № 3. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 компенсацію за відхилення від ідеальної частки в частині житлового будинку господарських будівель та споруд в розмірі 1 055,50 грн. Поділено земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,0518 га, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до схематичного зображення у додатку 11 до Висновку експерта № 390 від 20.11.2014 року за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи (варіант 2), шляхом виділення: ОСОБА_6 в натурі земельну ділянку площею 0,0247 га, що позначена на схематичному зображенні блакитним кольором, ОСОБА_7 в натурі земельну ділянку площею 0,0247 га, що позначена на схематичному зображенні жовтим кольором, земельну ділянку площею 0,0024 га, що позначена на схематичному зображенні розовим кольором виділено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спільне володіння та користування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із вимог кожного із сторін про поділ спільного майна з виділенням частки кожного в натурі, реальної технічної можливості вирішення такого поділу відповідно до висновку судової експертизи № 390 від 20 листопада 2014 року, а обираючи саме варіант поділу №2 згідно висновку цієї судової експертизи, суд виходив із того, що цей варіант є найбільш наближеним до розмірів часток співвласників, компенсація за відхилення від ідеальної частки є мінімальною, такий поділ надає можливість користування кожним із співвласників своєю частиною окремо, не завдає шкоди призначенню будівель.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (чч. 1, 2 ст. 367 ЦК України).

За змістом ст. 152 ЖК України, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 364 ЦК України це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК України).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 215 ЦПК України, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, зокрема, обравши для розподілу спірного домоволодіння другий варіант запропонований експертом, не врахував в повному обсязі фактичний порядок користування будинком, стосунки співвласників між собою відповідно до вимог добросусідства, наявність можливих переобладнань в будинку та порядок користування земельною ділянкою. Не з'ясував хто із співвласників повинен здійснювати переобладнання та перепланування у спірному домоволодінні, чи передбачене втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, чи вимагає таке переобладнання чи перепланування отримання дозвільних документів, що дають право на їх виконання. Не з'ясованим судом першої інстанції залишилось питання чи був встановлений між сторонами порядок користування спірним домоволодінням, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач не проживає у спірному домоволодінні, та за запропонованим висновком експертизи йому виділено дві житлові кімнати 1-3, 1-4, та частину житлової кімнати 1-5, в той час як іншому співвласнику у володіння виділено кухню 1-1, передпокій 1-2 та частину житлової кімнати 1-5.

Суд першої інстанції, обираючи для поділу спірного домоволодіння варіант № 2, запропонований експертом залишив поза увагою, що позивачеві виділяються безпосередньо жилі кімнати, у яких відсутні певні комунікації (вода, газ, освітлення тощо) та облаштування яких потребує значних витрат з попереднім отриманням відповідних дозволів з урахуванням приписів ст. 152 ЖК України.

Не враховано судом першої інстанції відповіді ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 05 лютого 2015 року за № 01-1190/16, зі змісту якої вбачається, що здійснення прибудови зі сторони стіни, де відповідно до висновку експерта запропоновано влаштування дверного прорізу призведе до зменшення існуючих відстаней до сусідніх будівель та споруд, що суперечитиме приписам таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", в частині недотримання протипожежних відстаней, які визначаються в залежності від ступеню вогнестійкості будівлі (ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва" табл. 4, додаток Д) та функціонального призначення і можуть становити 6, 8 або 10 м відповідно (а.с. 161).

Суд першої інстанції не перевірив чи буде розподіл господарських споруд та будівель (загальна площа та вартість) відповідно до цього варіанту співмірним часткам кожного зі співвласників.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.