розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі - ПрАТ "Київський страховий дім"), ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто із ПрАТ "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_3 невиплачене страхове відшкодування в сумі 9 903 грн 41 коп., пеню за прострочення сплати страхового відшкодування в сумі 3 106 грн 41 коп., інфляційні збитки в сумі 5 235 грн 82 коп., 3 % річних від простроченої суми в сумі 246 грн 64 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПрАТ "Київський страховий дім" просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте таким вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наявності підстав для стягнення на користь позивача різниці між сумою розміру матеріального збитку, визначеною експертним автотоварознавчим дослідженням, та фактично виплаченою ПрАТ "Київський страховий дім" сумою з вирахуванням франшизи. Крім того, суди вважали, що стягненню підлягає сума страхового відшкодування з урахуванням ст. 625 ЦК України.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи з наступного.

Суди під час розгляду справи встановили, що 19 грудня 2013 року о 00 год 40 хв. по вул. Дахнівській на перехресті з вул. Лісовою у м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Volkswagen T4", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області, ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки останнім порушено Правила дорожнього руху.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ПрАТ "Київський страховий дім" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12 серпня 2013 року № АС/4267268.

Встановлено, що 21та 23 грудня 2013 року відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили страховика про подію, що може бути визнана страховою.

07 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ "СК "Київський страховий дім" із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 32 372 грн.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 02 квітня 2014 року № 44/14, складеним суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_7, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen T4", державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді склала: вартість відновлювального ремонту без врахування зносу транспортного засобу - 63 802 грн 01 коп., в тому числі ремонтно-відновлювальні роботи у розмірі 4 939 грн, витратні матеріали 4 509 грн 59 коп., вартість деталей, що підлягають заміні у розмірі 54 353 грн 42 коп.

Відповідно до вказаного звіту коефіцієнт фізичного зносу вказаного транспортного засобу склав 70 %.

Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу і відповідно розмір збитків склав 25 754 грн 61 коп.

Згідно з платіжним дорученням від 05 серпня 2014 року № 2460 ПрАТ "СК "Київський страховий дім" здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 15 341 грн 20 коп.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Враховуючи це, підставою виникнення зобов'язання із заподіяння шкоди є факт її завдання. Умовами відповідальності за завдану шкоду є протиправна поведінка особи, що завдала шкоду, наявність між нею та майновою шкодою безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку, а також вина зазначеної особи.

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (ст. 990 ЦК України).

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" (далі - Закон) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Встановлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12 серпня 2013 року № АС/4267268 франшиза складала 510 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" (v0005700-09) судам роз'яснено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) , і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Проте в порушення зазначених вимог закону та ст. 212 ЦПК України, суди, визначаючи розмір матеріального збитку, на вищевикладені вимоги закону уваги не звернули.

Крім того, не можна погодитись з висновками судів щодо відшкодування втрат внаслідок інфляції у розмірі 5 235 грн 82 коп., та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 246 грн 60 коп., виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Зазначена норма закону встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору, та не може бути застосована до правовідносин, що виникли із заподіяння шкоди.

Проте суди зазначеного не врахували та стягнули на користь позивача відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди із урахуванням інфляції.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.