за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року, -

У жовтні 2013 року приватне підприємство "Вертикаль" (далі - ПП "Вертикаль") звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що підприємство є власником тепличного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1. Тепличний комплекс зокрема розміщений на земельній ділянці площею 0,4206 га, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на земельну ділянку отримав ОСОБА_5

Посилаючись на ч.1 ст. 377 ЦК України та ч.1 ст. 120 ЗК України, позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0, 4206 га, кадастровий номер № НОМЕР_1, яка надана для ведення особистого селянського господарства та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року, позов задоволено. Визнано за ПП "Вертикаль" право власності на земельну ділянку площею 0,4206 га, кадастровий номер № НОМЕР_1, яка надана для ведення особистого селянського господарства та розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності володіли тепличним комплексом по АДРЕСА_1, що складається з: А - теплиця, метал, каркас, скло загальною площею 15 918, 70 кв. м; Б - сторожка, шлакоблок загальною площею 6, 50 кв. м; В - тимчасовий вольєр, залізо; Г - тимчасова вбиральня - шифер; № 1-3 - огорожа, залізобетонні плити, залізо, метал в металевих стовпах; І - замощення, бетон; знаходиться на земельній ділянці загальною площею 17 671 кв. м відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 30 серпня 2006 року.

До складу земельної ділянки, на якій розміщується тепличний комплекс, входить земельна ділянка площею 0, 4206 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1, надана для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_3 від 30 серпня 2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.

За заповітом, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12 лютого 2011 року, ОСОБА_3 отримав у спадщину належну ОСОБА_4 у праві власності на тепличний комплекс по АДРЕСА_1 Ѕ частку, яку зареєстрував у встановленому законом порядку.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 лютого 2011 року ОСОБА_3 успадкував після ОСОБА_4 й земельну ділянку площею 0, 4206 га по АДРЕСА_1. Право власності на землю ОСОБА_3 не зареєстрував.

02 серпня 2013 року нотаріус видав ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на Ѕ частку тепличного комплексу, успадковану ОСОБА_3 та передану стягувачу ОСОБА_7 у рахунок погашення

боргу згідно акта, затвердженого Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції 26 липня 2013 року.

ОСОБА_7 передав тепличний комплекс по АДРЕСА_1 до статутного капіталу ПП "Вертикаль" за рішенням власників від 14 серпня 2013 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ПП "Вертикаль" набуло права власності на спірну земельну ділянку одночасно із виникненням у нього права власності на Ѕ частку тепличного комплексу, що на ній розташовується, на підставі положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Із такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції, що діяла станом на 02 серпня 2013 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічний зміст має ч. 1 ст. 377 ЦК України у редакції, що діяла у спірний період.

За висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові № 6-2цс15 від 11 лютого 2015 року, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості необхідно враховувати, що аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Наведене свідчить про те, що право власності на земельну ділянку у порядку ст. 120 ЗК України (ст. 377 ЦК України) переходить до набувача лише у разі придбання житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, на підставі цивільно-правового договору. У такому разі сторони договору відчуження нерухомості спільно визначають умови договору та погоджують їх, можуть включити вартість землі під будинком у ціну купівлі-продажу нерухомості.

Разом з тим, у спірних правовідносинах передача частки тепличного комплексу стягувачу ОСОБА_7 у рахунок погашення боргу ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження із примусового виконання рішення суду не є результатом договірної домовленості вказаних осіб.

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, що діяла станом на 02 серпня 2013 року, у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного

виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Питання щодо врахування вартості земельної ділянки при передачі частки тепличного комплексу стягувачу ОСОБА_7 у рахунок погашення боргу ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження суди не вирішували та дійшли передчасного висновку щодо безоплатного переходу права власності на земельну ділянку площею 0, 4206 га по АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 до ОСОБА_7, який у свою чергу передав об'єкт нерухомості на спірній земельній ділянці до майна ПП "Вертикаль".

З урахуванням викладеного, судові рішення скасовуються із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах, -

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.