розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про стягнення помилково сплачених коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2015 року, -

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 05 березня 2013 року помилково сплатив КДКА Івано-Франківської області 5 000 грн за складання кваліфікаційного іспиту, які відповідач відмовився повернути.

Зазначав, що згідно з п. п. 29, 32 Положення про кваліфікаційну дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05 травня 1993 року, на момент дії якого була подана заява про здачу кваліфікаційного іспиту, не передбачалось сплати коштів за складання іспиту.

З огляду на зазначене, просив суд стягнути з відповідача 5 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2015 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 1 598 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що ОСОБА_3, маючи намір отримати свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, подав до Івано-Франківської обласної КДКА заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, яка зареєстрована 06 грудня 2012 року. Згідно копії квитанції від 05 березня 2013 року позивач сплатив 5000 грн як одноразовий внесок на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 видано позивачу радою адвокатів Івано-Франківської області 24 травня 2013 року згідно рішення. 06 серпня 2014 року дію свідоцтва анульовано згідно рішення дисциплінарної палати № 23/12.

15 серпня 2012 року набрав чинності Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частина 2 статті 58 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у редакції станом на 06 грудня 2012 року, коли ОСОБА_3 подав заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, передбачала, що розмір плати за складання кваліфікаційного іспиту визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та не може перевищувати трьох мінімальних заробітних плат, установлених законом на день подання особою заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту.

Таким чином, обов'язок вносити плату за складання кваліфікаційного іспиту покладався на осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, в силу вимог ч. 2 ст. 58 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Встановивши, що ОСОБА_3 здійснив таку оплату у розмірі, що перевищує три мінімальні заробітні плати, апеляційний суд обґрунтовано стягнув різницю між встановленою законом межею стягнення плати за складання кваліфікаційного іспиту та фактично сплаченою сумою.

Доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -