розглянувши у судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватне підприємство "Укрспецбуд", про виселення без надання іншого житлового приміщення

за касаційною скаргою ОСОБА_3 та його представника на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, -

У грудні 2013 року комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позову зазначено, що житловий будинок № 10 по вул. Борщагівській в м. Києві закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання. 10 червня 2008 року між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та приватним підприємством "Укрспецбуд" (далі - ПП "Укрспецбуд") було укладено договір № 4608 оренди житлового приміщення строком з 15 червня 2008 року по 30 листопада 2008 року. Додатковими угодами № 1-10 термін дії договору оренди житлового приміщення було продовжено до 30 вересня 2013 року. Після закінчення терміну дії договору оренди відповідачі відмовилися звільнити займане житлове приміщення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, позов задоволено.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та його представник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, яка має майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно зі ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлене договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Судами встановлено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації за № 777 від 19 квітня 2001 року (ra0777017-01) будинок № 10 по вул. Борщагівській в м. Києві закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання.

10 червня 2008 року між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та ПП "Укрспецбуд" в особі генерального директора ОСОБА_3 було укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до п. 1.1. якого позивач надає, а ПП "Укрспецбуд" приймає в орендне користування квартиру АДРЕСА_1 на строк з 15 червня 2008 року по 30 листопада 2008 року з орендною платою 1 568 грн щомісячно. Відповідно до акта прийому-передачі житлового приміщення (без зазначення дати), який є додатком до договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв спірну квартиру у тимчасове користування для тимчасового проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Додатковими угодами № № 1-10 до договору оренди, строк дії договору продовжувався по 30 вересня 2013 року.

У відповідності з п. 5.6 договору оренди, однією з умов припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено.

За п. 3.2.5. договору, орендар зобов'язується після закінчення строку дії договору звільнити приміщення та повернути за актом приймання-передачі.

30 вересня 2013 року ПП "Укрспецбуд" та ОСОБА_3 було направлено повідомлення про необхідність звільнення орендованого приміщення у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

Вирішуючи спір, суди виходили із того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселені у спірне житлове приміщення на підставі договору оренди, який укладено із ПП "Укрспецбуд", тому право користування спірним приміщенням у відповідачів було похідним від права користування зазначеним приміщенням ПП "Укрспецбуд". Доказів про те, що відповідачі були вселені у спірне житлове приміщення з інших правових підстав сторони не надали. Таким чином, між сторонами склалися цивільно-правові відносини та проживання відповідачів після закінчення строку договору оренди у спірному приміщенні порушує права і інтереси позивача.

Апеляційний суд спростував доводи заявника ОСОБА_3 про те, що він має право на першочергове забезпечення житлом відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , посиланням на те, що такі доводи не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки питання про надання ОСОБА_3 житлового приміщення відповідно до вимог даного Закону як особі, яка потребує поліпшення житлових умов, не було предметом даного спору.

З висновками судів погодитися у повній мірі не можна з огляду на наступне.

Як вбачається із тексту договору оренди житлового приміщення від

10 червня 2008 року, його укладено на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 9 червня 2008 року №103-у.

Зміст наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 09 червня 2008 року № 103-у, підстава видачі, термін його дії, умови виконання та характер правовідносин, що з нього випливають, судами не встановлено.

У позові зазначено про те, що предметом договорів є квартира, із якої позивач просить виселити відповідачів, але не вказано, хто є власником саме цієї квартири. Справу розглянуто без участі власника спірної квартири, що порушує вимоги цивільного процесу.

З урахуванням викладеного, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.