Кузнєцова В.О., Карпенко С.О., Мостової Г.І., - розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року,

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 червня 2008 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір "Автопакет" № 239/П/74/2008-840, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти на придбання автотранспортного засобу в розмірі 31 309,01 дол. США зі сплатою 15,90 % річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2015 року. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 31 044,41 дол. США, що за курсом НБУ становить 248 137,94 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором "Автопакет" № 239/П/74/2008-840 від 11 червня 2008 року в розмірі 248 137,94 грн. Вирішено питання судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 11 червня 2008 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір "Автопакет" № 239/П/74/2008-840, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти на придбання автотранспортного засобу в розмірі 31 309,01 дол. США зі сплатою 15,90 % річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2015 року (а.с. 21).

Згідно заяви на видачу готівки № 367, відповідач у цей же день отримав грошові кошти у розмірі 31 309,01 дол. США для здійснення оплати вартості автомобіля за договором купівлі-продажу № 882 від 10 червня 2008 року, укладеним з ТОВ "Автоград" (а.с.18)

Відповідно до розрахунку заборгованості, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, станом на 27 травня 2013 року за ним рахується заборгованість в розмірі 31 044,41 дол. США., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 21 243,19 дол. США, заборгованості по сплаті відсотків - 5 367,08 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту - 1 303,24 дол. США та штрафу за порушення умов кредитного договору - 3 130,90 дол. США (а.с. 12).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, в тому числі, висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 78 від 22 червня 2015 року,вірно виходив із того, що відповідач уклавши кредитний договір, отримавши гроші, придбавши авто, належним чином не виконав умови кредитного договору, своєчасно грошові кошти не повернув, законних підстав для невиконання договору не було, зобов'язання відповідача за кредитним договором не припинені, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають до задоволення.

Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем, недійсним не визнавався, його недійсність прямо не встановлена законом, а відтак він є чинним і підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,