розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_6, треті особи: управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мохонько Ю.М., про визнання недійсним договору дарування, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за договором дарування від 3 червня 2005 року вона передала в дар своєму чоловіку ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2. За договором іпотеки від 26 червня 2007 року ОСОБА_8 передав указану квартиру в іпотеку публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк". На даний момент спірна квартира знаходиться під забороною відчуження та у будь-який момент може бути конфіскована банком.

Вважала, що договір дарування порушує житлові права її дітей та посилаючись на ч. 6 ст. 203 та ст. 231 ЦК України, просила визнати недійсним договір дарування квартири від 3 червня 2005 року, укладений між нею та ОСОБА_8, застосувати правові наслідки недійсного правочину шляхом відновлення державної реєстрації квартири АДРЕСА_1 на її ім'я та поновити строк позовної давності, так як пропущено з поважних причин, оскільки протягом 2005-2012 років вона постійно знаходилася під психологічним тиском свого чоловіка.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, вірно застосувавши положення ч. 6 ст. 203 ЦК України та ст. 231 ЦК України, оцінивши надані сторонами докази, врахувавши пояснення свідків (ст. 212 ЦПК України), суди прийшли до правильного висновку про те, що право власності та право користування квартирою на момент укладення спірного договору дарування малолітніх дітей: дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, не встановлено, а відтак договір дарування квартири, вчинений матір'ю дітей на користь свого чоловіка - батька дітей, не можна вважати таким, що суперечить правам та інтересам малолітніх дітей.

Висновок суду про відсутність правових підстав, передбачених ч. 6 ст. 203 та ст. 231 ЦК України відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.