Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Адміністрації автостанції Свалява відкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" про стягнення матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

30 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на його неодноразові звернення до працівників автостанції Свалява відкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" щодо продажу проїздних квитків пільговим категоріям громадян, останні, в порушення вимог діючого законодавства, не здійснюють продаж таких. Вважав, що вказаними діями відповідача порушуються його права на безплатний проїзд автобусами міжміських маршрутів, як інваліда війни, та змушує позивача купляти проїзні квитки за власні кошти.

Ураховуючи наведене, просив стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 85,38 грн та 20 000 грн моральної шкоди, а також із адміністрації автостанції Ужгород ВАТ "Закарпатавтотранс" 72,50 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи у задоволені позову, правильно застосувавши положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), судидійшли до вірного висновку про те, що позивач, як інвалід війни, має право на безоплатний проїзд, проте ним не доведено вини відповідача в порушенні його прав, оскільки відкрите акціонерне товариство "Закарпатавтотранс" не є автомобільним перевізником і не здійснює перевезень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.