Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Віра" до ОСОБА_6 та Смілянської міської ради Черкаської області про визнання недійсним рішення Смілянської міської ради та скасування державного акту, за касаційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Віра" на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Віра" (далі ОСББ) звернулося до суду з позовом, вимоги якого уточнило в ході розгляду справи та просило визнати недійсним п.6 рішення Смілянської міської ради від б березня 2007 року № 13-49/V, на підставі якого ОСОБА_6 отримала державний акт від 12 квітня 2007 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0300 га по АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; скасувати вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_6

Позов мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 762 від 18 серпня 2005 року було списано з балансу КП "Гранд" та передано на баланс та обслуговування ОСББ "Віра" житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку. 10 квітня 2006 року ОСББ "Віра" отримало дозвіл Смілянської міської ради №188 на розробку технічної документації із землеустрою на отримання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку прибудинкової території даного будинку. Вказана земельна ділянка є суміжною з земельною ділянкою на якій розташовано житловий будинок АДРЕСА_1, належний на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 в частці ѕ та ОСОБА_6 в частці 1/4. Для розробки проекту землевідведення власникам будинку АДРЕСА_1, необхідно було узгодити межі земельних ділянок. Акт узгодження меж підписано всіма суміжними землекористувачами, окрім ОСОБА_6, яка відмовилась погоджувати межу та підписувати акт. В подальшому позивачу стало відомо, що на підставі рішення Смілянської міської ради Черкаської області від 27 грудня 2006 року N 911-50/V "Про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку під індивідуальною житловою забудовою по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, згідно представленої схеми", надано дозвіл ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 згідно представленої схеми. На підставі рішення Смілянської міської ради від 6 березня 2007 року № 13-49/V, ОСОБА_6 отримала державний акт від 12 квітня 2007 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0.0300 га по АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Після отримання державного акту, ОСОБА_6, самовільно зайняла частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування багатоквартирного будинку площею близько 0,0225 га та відгородила її огорожею. Під час розроблення проекту землевідведення, ОСОБА_6, передала землевпорядній організації акт погодження меж, в якому підписи зі сторони позивача, виявились підробленими, що не було враховано Смілянською міською радою.

Посилаючись на вказані обставини позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання недійсним частини рішення міської ради та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого позивачу.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що ОСББ "Віра" не має правовстановлюючих документів на право власності, оренди чи користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 право землекористування не оформлювалось. Оскільки ОСББ "Віра" не має визначеного законом права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 то не вправі вимагати усунення порушень неіснуючого землекористування.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Смілянської міської ради № 13-49/V від 6 березня 2007 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0314 га ОСОБА_6 по АДРЕСА_1. Передано ОСОБА_6 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0300 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Надано ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0014 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в оренду на 25років.

12 квітня 2007 року, на підставі вказаного рішення, ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га за адресою АДРЕСА_1

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач вказував, що власники житлового будинку АДРЕСА_1 тривалий час користуються земельною ділянкою за вказаною адресою. 1 квітня 2006 року ОСББ "Віра" отримало дозвіл Смілянської міської ради № 188 на розробку технічної документації із землеустрою на отримання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку прибудинкової території даного будинку. В процесі виготовлення ОСББ "Віра" технічної документації для отримання у власність земельної ділянки, суміжний користувач ОСОБА_6 отримала у власність земельну ділянку в тому числі і частину земельної ділянки, яку на праві оренди використовувало ОСББ "Віра".

На підтвердження факту користування земельною ділянкою позивач посилався на податкові декларації за 2006-2007 роки про внесення орендної плати.

Крім того, посилався на те, що ОСОБА_6 використала завідомо підроблений документ - акт погодження меж з суміжними землекористувачами, на підставі якого виготовлялася землевпорядна документація, у якому підписи від імені суміжних землекористувачів від імені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 виконані іншими особами. Фактично ОСББ "Віра", межі земельної ділянки не погоджувало.

На підтвердження цих обставин позивач посилався на висновки судово-почеркознавчої експертизи від 22 березня 2013 року, проведеної в рамках кримінального провадження, ухвалу Смілянського міськрайонного суду від 28 жовтня 2014 року, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження щодо неї закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Разом з тим, вказаних обставин суди попередніх інстанцій не перевірили, жодних висновків щодо оцінки доказів, на які посилався позивач не надали.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 118 цього Кодексу громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (z0354-99) (далі - Інструкція), межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Згідно з п. 2.4 Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Тобто, саме погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Крім того, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В ході розгляду справи місцевим та апеляційним судом не перевірено обставин, на які посилався позивач на підтвердження наявності у нього порушеного права відповідачем, та дійшли передчасних висновків про відсутність у позивача порушеного права або інтересу.

Судами не з'ясовано, якою саме земельною ділянкою користується позивач у встановленому законом порядку, і з огляду на це чи порушуються його права передачею у власність відповідачу спірної земельної ділянки.

Крім того, за загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Разом з тим, вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з'ясуванню обставин справи.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного висновку про відмову у задоволені позовних вимог, не перевіривши та не встановивши усіх обставин справи та правових підстав позову.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.

Враховуючи наведене, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Віра" задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2015 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

ухвала оскарженню не підлягає.