Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., КоротунаВ.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", третя особа - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Бережний ОлександрСергійович, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра", посилаючись на те, що 30 листопада між ним та банком було укладено кредитний договір, згідно умов якого ПАТ КБ "Надра" надало йому кредитні кошти в сумі 8 241,75 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,39% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 11 листопада 2022 року на придбання житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У забезпечення кредитних зобов'язань був укладений договір іпотеки від 20 листопада 2007 року. Проте укладений кредитний договір від 30 листопада 2007 року не відповідає законодавству України, інтересам та його волі, а тому є недійсним. Позивач зазначає, що спірний договір укладений ним під впливом помилки, містить несправедливі умови, порушує принцип рівності сторін та укладений із застосуванням з боку відповідача нечесної підприємницької діяльності. Так, кредит видано в іноземній валюті, яка не може бути предметом споживчого кредиту; відсутність у відповідача на момент укладення кредитного договору ліцензії на здійснення валютних операцій; укладений кредитний договір передбачає наявність обов'язків та відповідальності лише у позичальника, та не містить умов та правил, які б регулювали відповідальність банку, що у своє чергу є несправедливим. Крім того, зазначав, що при визнанні недійсним договору споживчого кредиту в іноземній валюті, втрачає своє правове значення й іпотечний договір, який укладений на забезпечення виконання недійсного правочину.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статтей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таки з моменту укладення договору.

За змістом ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Як на підстави для визнання спірної угоди недійсною, позивач посилався на ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливості умов спірної угоди, оскільки на час підписання банк не повідомив його про валютні ризики та сукупну вартість кредиту.

Суди не приймаючи до уваги зазначені доводи позивача, обґрунтовано виходили із того, що укладаючи спірний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Також незмінюваність курсу гривні відносно до іноземних валют, зокрема до долара США, законодавчо не закріплена. Нестабільність курсу гривні до долара США є загальновідомим фактом, який не міг бути невідомим позивачеві.

Посилання позивача на те, що йому не була надана банком повна інформація про сукупну вартість кредиту не є підставою для визнання кредитної угоди недійсною у розумінні ст.ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору.

Позивач при укладенні спірного договору мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного договору про надання споживчого кредиту, ПАТ КБ "Надра", мало право на здійснення валютних операцій, що спростовує доводи позивача.

Крім того, на момент укладення кредитного договору Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не забороняв надання та отримання соживчих кредитів в іноземній валюті на території України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано відмовив у позові про визнання недійсним кредитного договору з підстав, заявлених у позові.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.