розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину та державного акта на земельну ділянку недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 06 жовтня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину та державного акта на земельну ділянку недійсними.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого спадщину у вигляді сертифікату на право власності на земельну частку (пай) отримав відповідач та виданий на його підставі державний акт про право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6, ступінь родинних відносин з яким підтверджується свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про встановлення батьківства, спадщину фактично прийняла, оскільки на час смерті батька була малолітньою, проте відповідач скориставшись її малолітнім віком оформив спадщину на себе, чим порушив її права, ОСОБА_4 просила позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2001 року, видане на ім'я ОСОБА_5 та державний акт про право власності на земельну ділянку площею 3,08 га, виданий 20 травня 1997 року на підставі сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 06 жовтня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати йзалишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про народження та встановлення батьківства, батьком позивача - ОСОБА_4 є ОСОБА_6, проте у свідоцтві про смерть зазначено про смерть ОСОБА_7 та в свідоцтві про право на спадщину спадкодавцем вказано ОСОБА_7

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог та необхідності встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_7

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скаргиОСОБА_4 на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ