розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного центру зайнятості до приватного підприємства "І-Макс-Технології", ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2015 року,

У грудня 2013 року Одеський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "І-Макс-Технології" (далі - ПП "І-Макс-Технології"), ОСОБА_6, у якому просив визнати недійсним договір поступки боргу від 22 липня 2013 року, укладений між ПП "І-Макс-Технології" та ОСОБА_6

Позовні вимоги Одеський обласний центр зайнятості обґрунтував тим, що 22 липня 2013 року між ПП "І-Макс-Технології" та ОСОБА_6 було укладено договір поступки боргу предметом якого є уступка права вимоги боргу в сумі 46 тис. грн по господарському договору про надання консультаційних послуг від 01 серпня 2010 року, укладеного між Одеським обласним центром зайнятості та ПП "І-Макс-Технології". Оскаржуваний договір поступки боргу не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки зміст цього договору суперечить ч. 2 ст. 175 ГК України, ч. 3 ст. 512 ЦК України, та укладений без згоди Одеського обласного центру зайнятості.

Крім того, позивач послався на те, що оскільки основний договір є господарським і його укладено між Одеським обласним центром зайнятості і ПП "І-Макс-Технології", які є суб'єктами господарських зобов'язань, то заміна ПП "І-Макс-Технології" договором поступки боргу на ОСОБА_6, який не є суб'єктом господарювання, суперечить ч. 3 ст. 512 ЦК України та ч. 2 ст. 175 ГК України.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити ухвалу апеляційного суду і в її мотивувальній частині змінити висновок "що спірний правочин не укладено" на висновок "що ПП "І-Макс-Технології" при укладенні спірного договору поступки боргу з ОСОБА_6 діяло відповідно до вимог, встановлених ст. 512 ЦК України", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судами встановлено, що 01 серпня 2010 року між Одеським обласним центром зайнятості та ПП "І-Макс-Технології" було укладено договір про надання консультаційних послуг. Відповідно до умов цього договору ПП "І-Макс-Технології" зобов'язалось надати Одеському обласному центру зайнятості інформаційні, консультаційні, методичні послуги та іншу допомогу по організації і проведенню процедури закупівлі (відкриті торги) на будівництво Б-Дністровського МРЦЗ з урахуванням специфічних потреб замовника та вимог чинного законодавства. Вартість робіт визначена на основі кошторису (Додаток 1), який є невід'ємною частиною даного договору та складає 60 тис. грн.

22 липня 2013 року ПП "І-Макс-Технології" та ОСОБА_6 уклали договір поступки боргу, згідно з умовами якого первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги до боржника щодо оплати за невиконані послуги на загальну суму 46 тис. грн згідно основного договору. За цим договором новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, передбачених чинним законодавством та основним договором.

Умовами договору про надання консультаційних послуг, укладеного між Одеським обласним центром зайнятості та ПП "І-Макс-Технології", не встановлено заборони або певних застережень щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого в цілому погодився і апеляційний суд, прийшов до висновку, що зобов'язання, які виникли між Одеським обласним центром зайнятості та ПП "І-Макс-Технології" не підпадають під обмеження, визначені ст. 515 ЦК України (зобов'язання, в яких зміна кредитора не допускається) щодо заміни кредитора у зобов'язанні яке виникло між Одеським обласним центром зайнятості та ПП "І-Макс-Технології" і сторони договору таких умов також не передбачили.

З договору поступки боргу від 22 липня 2013 року не вбачається підстав недійсності вказаного договору, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України, а тому суд і відмовив в позові.

В касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що в мотивувальній частині оспорюваної ухвали суду апеляційної інстанції міститься безпідставне посилання на те, що спірний договір не є укладеним, а тому він не може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Так, колегія суддів апеляційного суду вважала, що спірний договір не укладено, оскільки договір від 01 серпня 2010 року, який є основним до спірного договору від 22 липня 2013 року, безпосередньо не встановлював конкретних боргових зобов'язань перед ПП "І-Макс-Технології". Одеський обласний центр зайнятості, до укладання договору поступки боргу, добровільно не визнавав борг у розмірі 46 тис. грн, право вимоги за яким було передано новому кредитору - фізичній особі ОСОБА_6, що дає підстави вважати, що оскаржуваний договір підписувався сторонами цього договору формально, а не з метою на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_6 та ПП "І-Макс-Технології" не уклали спірний договір, оскільки не досягли згоди щодо належного його предмету, який повинен бути визначений основним договором, або господарським судом за результатами розгляду справи, борг повинен бути безспірним, індивідуалізованим та відповідати вимогам закону. Отже, договір, який фактично не укладений не може бути визнаний судом недійсним.

З такими встановленими апеляційним судом обставинами погодитися не можна.

Виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

До такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 20 листопада 2013 року, справа № 6-122цс13.

Суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку щодо відмови у визнанні недійсним договору поступки боргу від 22 липня 2013 року, укладеного між ПП "І-Макс-Технології" та ОСОБА_6, з тих підстав, що цей договір не є укладеним, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу і безспірність відступленого права вимоги при цьому не є обов'язковою умовою.

Доводи касаційної скарги про необхідність виключення із мотивувальної частини оспорюваної ухвали апеляційного суду посилання на те, що спірний правочин не є укладеним і тому він не може бути визнаний недійсним, є обґрунтованими, а тому, керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2015 року змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на: "Отже, судова колегія вважає, що спірний правочин не укладено, оскільки договір № 27/5 від 01.08.2010 року, який є основним до спірного договору № 05/05 від 22.07.2013 року, безпосередньо не встановлював конкретних боргових зобов'язань перед ПП "І-Макс-Технології". Одеський обласний центр зайнятості, до укладання договору поступки боргу, добровільно не визнавав борг у розмірі 46 000 гривень, право вимоги за яким було передано новому кредитору - фізичній особі ОСОБА_6, що дає підстави вважати, що оскаржуваний договір підписувався сторонами цього договору формально, а не з метою на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 та ПП "І-Макс-Технології" не уклали спірний договір № 5/05, оскільки не досягли згоди щодо належного його предмету, який повинен бути визначений основним договором № 27/5 або господарським судом за результатами розгляду справи, борг повинен бути безспірним, індивідуалізованим та відповідати вимогам закону.