Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Колодійчука В.М., Ткачука О.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання недійсним іпотечного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року,-

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений 06 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що з грудня 2006 року позивач із сім'єю, матір'ю - ОСОБА_5 та батьком - ОСОБА_6, проживає в квартирі АДРЕСА_1. Нещодавно ОСОБА_4 стало відомо, що 06 грудня 2006 року між відповідачами було укладено іпотечний договір предметом якого є вказана квартира. Дана квартира є єдиним помешканням, право користуванням яким має позивач. Вважає, що вищевказаний договір порушує його житлові права, так як в результаті його виконання позивач може бути позбавлений єдиного житла, адже у власності у нього іншого майна не має, а згідно норм ст. 29 ЦК України місцем проживання дитини є місце проживання її батьків. Зазначив, що на час укладення договору позивач був неповнолітньою дитиною; в порушення діючого законодавства, при його укладені відповідачами не було отримано згоди органу опіки та піклування. ОСОБА_4, посилаючись на норми ч.4 ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", ч.6 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України вважає наявними підстави для визнання недійсним іпотечного договору, тому звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір про надання споживчого кредиту від 06 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_5 та АКІБ "УкрСиббанк" (ПАТ "УкрСиббанк"), згідно з яким банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 79000 доларів США на строк з 06 грудня 2006 року по 06 грудня 2027 року;іпотечний договір, укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, посвідчений 06 грудня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко C.B.; договір купівлі-продажу, укладений 06 грудня 2006 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко C.B., реєстраційний номер 4843, на підставі якого, ОСОБА_5 є власником зазначеної квартири були укладені одночасно 06 грудня 2006 року.

Доводи ОСОБА_4 про те, що майно на час передачі в іпотеку було місцем проживання малолітньої дитини не відповідаютьдійсності, оскільки на час укладання договору купівлі-продажу від 06 грудня 2006 рокуквартири АДРЕСА_1, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 - матері позивача, та батька - ОСОБА_6 була квартира АДРЕСА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Позивачем не надано доказів, на підтвердження того, що на час укладання договору іпотеки спірна квартира була постійним місцем проживання матері позивача - ОСОБА_5

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її батьків. Позивач ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Котовськ Одеської області, його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження. Із змісту договорів іпотеки та купівлі - продажу, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 - матері позивача, була квартира АДРЕСА_2. В матеріалах справи відсутні докази того, що місцем проживання ОСОБА_5, ОСОБА_6 батьків позивача, була саме квартираАДРЕСА_1, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнаннянедійсним договору іпотеки недійсним, укладеного 06 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.