головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсними договорів поруки та договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Южного міського суду Одеської області від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року,

У серпні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") в особі Одеської обласної дирекції, звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2007 року між ними та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 014/0079/74/73735, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності та цільового характеру у користування 114 130 доларів США терміном до 25 квітня 2024 року зі сплатою 13,25 % річних.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 25 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 014/0079/74/73735/1 та додаткову угоду № 1 до договору поруки, згідно з п. 1.2 якого поручитель зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору від 25 квітня 2007 року № 014/0079/74/73735.

Також у забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір іпотеки, предметом якого є належна на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1, загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 39 кв. м.

В обумовлені строки позичальник свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 23 лютого 2011 року після уточнення розміру заявлених вимог становила 201 556,90 доларів США, що було еквівалентно 1 599 918 грн 36 коп., і складалася з: 107 952,70 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні по відношенню до долара США станом на 23 лютого 2011 року було еквівалентно 856 906 грн 94 коп., - заборгованості за кредитом; 31 035,32 доларів США, що було еквівалентно 246 352 грн 16 коп., - заборгованості з відсотків; 2 360,10 доларів США, що було еквівалентно 18 743 грн, - пені за прострочення сплати тіла кредиту; 60 208,78 доларів США, що було еквівалентно 477 925 грн 25 коп., - пені за прострочення сплати відсотків з кредиту.

Указану заборгованість позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

У грудні 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися із зустрічним позовом до суду, в якому просили про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки, посилаючись на те, що договір поруки від 25 квітня 2007 року було укладено з порушенням чинного законодавства, без відома і без підписів та без згоди дружини ОСОБА_8, з якою ОСОБА_7 перебував у шлюбі, про що банку було відомо. Кредитний договір та договір поруки є недійсними, бо суперечать положенням статей 63, 65 ЦК України, статей 3, 21, 63, 65, 67 СК України. Крім того, кошти за кредитним договором надавалися неправомірно в іноземній валюті, а не у грошовій одиниці України - гривні. До того ж неможливо виконати умови кредитного договору у зв'язку з виникненням непереборної сили - форс-мажорних обставин, які виразилися у значному коливанні курсу гривні по відношенню до долара США і у знеціненні національної валюти.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 27 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року, позов ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом у розмірі 107 952,70 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні по відношенню до долара США станом на 23 лютого 2011 року було еквівалентно 856 906 грн 94 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 31 035,32 доларів США, що було еквівалентно 246 352 грн 16 коп., пеню у розмірі 62 568,88 доларів США, що було еквівалентно 496 659 грн 25 коп., а всього 201 556,90 доларів США, що було еквівалентно 1 599 918 грн 35 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі заявники просять змінити ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга заявників підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам у повній мірі.

Судами попередніх інстанцій цстановлено, що 25 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 014/0079/74/73735, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності та цільового характеру у користування 114 130 доларів США терміном до 25 квітня 2024 року зі сплатою 13,25 % річних.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 25 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 014/0079/74/73735/1, згідно з п. 1.2 якого поручитель зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору від 25 квітня 2007 року № 014/0079/74/73735. У подальшому до цього договору була укладена додаткова угода № 1.

Встановлено, що у порушення взятих на себе зобов'язаньвідповідачами не було повернуто суму кредиту, не сплачено суму відсотків за користування кредитом, не сплачено суму нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань.

У абзацах 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) "Про судове рішення" судам роз'яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) ).

Вирішуючи справу та стягуючи кредитну заборгованість солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суди визначили пеню у доларах США, при цьому не звернули уваги на таке.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вирішуючи первісний позов ПАТ "РайффайзенБанк Аваль"щодо стягнення заборгованості за кредитом, дійшов помилкового висновку про стягнення на користь останнього солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пені за порушення строків повернення кредиту у розмірі 62 568,88 доларів США.

З урахуванням цього ухвалені у справі судові рішення щодо вирішення первісного позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині стягнення пені за порушення строків повернення кредиту підлягають скасуванню із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У той же час є такими, що ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та вимогах закону, висновки судів щодо задоволення решти позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки з підстав його недоведеності і необґрунтованості.

Такий висновок судів щодо відсутності підстав для припинення поруки узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14 та від 2 вересня 2015 року у справі № 6-438цс15.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявників щодо невідповідності спірного договору кредиту Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки кредитний договір було укладено між сторонами 25 квітня 2007 року і на час його укладення Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15.

Таким чином, судові рішення в частині задоволення решти позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.