головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства "Боровичка" Боровицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 6 листопада 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з травня 2012 року він працював директором комунального підприємства "Боровичка" (далі - КП "Боровичка"). За розпорядженням сільського голови Боровицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області від 1 липня 2014 року № 37 його було звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ст. 147 КЗпП України. При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду. Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 5 лютого 2015 року його позов було задоволено, стягнуто з КП "Боровичка" суму нарахованої компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 30 червня 2013 року по 1 липня 2014 року у розмірі 4281 грн 68 коп., частину невиплаченої суми за оренду автомобіля за травень, червень 2014 року у розмірі 800 грн. Разом із цим зобов'язано КП "Боровичка"обчислити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки належних сум до виплати по день фактичного розрахунку. 23 червня 2015 року КП "Боровичка" виплатило йому всі суми, однак відповідач не обчислив відповідно до вказаного Порядку та не виплатив йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: з 2 липня 2014 року по 23 червня 2015 року у сумі 30 605 грн 40 коп.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з КП "Боровичка" на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 липня 2014 року по 23 червня 2015 року у сумі 30 605 грн 40 коп., а також 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 6 листопада 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на його користь з КП "Боровичка" 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 5 лютого 2015 року задоволено позов ОСОБА_6, стягнуто на його користь з КП "Боровичка" суму нарахованої компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 30 червня 2013 року по 1 липня 2014 року у розмірі 4 281 грн 68 коп., частину невиплаченої суми за оренду автомобіля за травень, червень 2014 року у розмірі 800 грн (а. с. 22-23). У той же час зобов'язано КП "Боровичка" обчислити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , та виплатити ОСОБА_6його середній заробіток за весь час затримки належних до виплати сум по день фактичного розрахунку. Крім цього, згідно з додатковим рішенням цього ж суду від 15 квітня 2015 року зобов'язано сільського голову Боровицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області Збаразську Т.Я. поновити ОСОБА_6 на посаді директора КП "Боровичка" з 2 липня 2014 року та стягнуто з Боровицької сільської ради на користь ОСОБА_6 компенсацію за весь час вимушеного прогулу у розмірі 18 230 грн 32 коп. (а. с. 5).

Установлено, що всі належні до виплати суми за вказаними судовими рішеннями були виплачені позивачу 23 червня 2015 року, крім середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення цієї суми, суди виходили із того, що нормами трудового законодавства, у тому числі ст. 117 КЗпП України, не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Висновок судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України. При цьому суди не перевірили, чи була така затримка і коли було проведено остаточний розрахунок з позивачем, та без будь-якого обґрунтування відмовили у позові в цій частині.

Отже, вирішуючи даний спір, суди не врахували вищезазначеного та у порушення ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України ухвалили рішення на основі неповно з'ясованих обставин у справі. При цьому суди неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню. До того ж суди належним чином не перевірили доводів позивача, на які він посилався як на підставу подання даного позову до суду.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.