головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про визнання договору припиненим та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року,

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про визнання договору припиненим та зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що між сторонами було укладеного договір оренди земельної ділянки, яка йому належить на підставі державного акта. Строк дії договору оренди закінчився 02 лютого 2015 року. Того ж дня ним на адресу орендаря було направлено повідомлення про заперечення у поновленні строку дії договору оренди, однак земельну ділянку йому повернуто не було.

ОСОБА_5 просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Укладений між ОСОБА_5 і приватним сільськогосподарським підприємством "Лосятинське" договір оренди землі від 02 лютого 2010 року № 086/1 визнано припиненим з 03 лютого 2015 року за закінченням строку, на який його було укладено.

Зобов'язано приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Світанок" повернути ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, що належить йому на підставі державного акта на право власності на землю від 04 квітня 2002 року серії ІV-КВ № 097701-3894.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ПСП "Агрофірма "Світанок" просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що договір оренди припинив свою дію після закінчення п'ятирічного строку, який розпочався з моменту його укладання.

Однак повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судами встановлено, що 02 лютого 2010 року між ОСОБА_5 та ПСП "Лосятинське" укладено договір оренди землі № 086/1, згідно із яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 2,454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, що належить позивачу на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 04 квітня 2002 року.

У той же день між сторонами підписано акт прийому-передачі землі в оренду, який підтверджує факт передачі орендодавцем і прийняття орендарем у тимчасове користування земельної ділянки за умовами укладеного між ними договором оренди.

Пункт 8 договору оренди передбачає, що його укладено на п'ять років.

ПСП "Лосятинське" було припинено шляхом приєднання до ПСП "Агрофірма "Світанок".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) . Законом України "Про оренду землі" (161-14) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Так, у ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року, у справі № 6-10цс15.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди, правильно вказавши про те, що строк дії договору розпочався з моменту його укладання, а не з моменту державної реєстрації, не звернули увагу на те, що відповідач має переважне право орендаря, тому не надали оцінки тому, що відповідач після закінчення строку дії договору продовжив користування спірною земельною ділянкою, а матеріали справи не містять доказів того, що орендодавцем у передбачені строки було надіслано на адресу орендаря лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, та тому, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб, суди взагалі не досліджували вказані факти, обмежилися лише строком дії договору, в результаті чого дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи спір, суди помилково не врахували правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 25 лютого 2015 року, у справі № 6-10цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, та необґрунтовано (немотивовано) відступили від неї.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.