головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2013 року о 04.00 годині ОСОБА_7, керуючи автомобілем "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_1, на Бессарабській площі у м. Києві, здійснив зіткнення з належним йому автомобілем "Volkswagen Polo", державний номерний знак НОМЕР_3, в результаті чого останній здійснив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль було пошкоджено.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 3 січня 2014 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована у приватному акціонерному товаристві "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія") і, остання, виплатила йому 13 778 грн 97 коп. страхового відшкодування.

Відповідно до товарознавчого звіту від 26 лютого 2014 року № 8563 ринкова вартість належного йому автомобіля без урахування пошкоджень визначена у розмірі 51 999 грн 14 коп., утилізаційна вартість - 19 044 грн 07 коп., а вартість відновлювального ремонту - 72 367 грн 55 коп.

Позивач вказував на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав ушкодження, у зв'язку з чим відповідач мав сплатити йому 32 955 грн 07 коп. (51 999 грн 14 коп. - 19 044 грн 07 коп.) страхового відшкодування, недоплата страхового відшкодування складала 19 176 грн 10 коп., які він просив стягнути з відповідача 19 176 грн 10 коп. у судовому порядку.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_6 18 167 грн 07 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 11 грудня 2013 року о 04.00 годині ОСОБА_7, керуючи автомобілем "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_1, на Бессарабській площі у м. Києві, здійснив зіткнення з належним ОСОБА_6 автомобілем "Volkswagen Polo", державний номерний знак НОМЕР_3, в результаті чого останній здійснив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_6 автомобіль було пошкоджено.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", остання сплатила ОСОБА_6 13 778 грн 97 коп. страхового відшкодування.

Позивач в позовній заяві на підставі товарознавчого звіту від 26 лютого 2014 року № 8563 просив стягнути з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на його користь недоплату страхового відшкодування у розмірі 19 176 грн 10 коп.

Згідно зі звітом оцінки транспортного засобу від 1 лютого 2014 року № 2043 вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_6, становить 40 787 грн 28 коп., що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу.

Відповідно до товарознавчого звіту від 26 лютого 2014 року № 8563, ринкова вартість належного позивачу автомобіля без урахування пошкоджень визначена у розмірі 51 999 грн 14 коп., утилізаційна вартість - 19 044 грн 07 коп., а вартість відновлювального ремонту - 72 367 грн 55 коп.

Таким чином, в матеріалах справи наявні два звіти про вартість відновлювального ремонту, розмір яких відрізняється.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, керувались вимогами ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1194 ЦК України та, врахувавши висновок товарознавчого звіту від 26 лютого 2014 року № 8563, дійшли висновку про стягнення з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_6 18 167 грн 07 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Проте колегія суддів касаційного суду не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.

Статтями 1 та 5 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні (ст. 7 Закону України "Про страхування").

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 цього Закону розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Статтею 29 вказаного Закону України передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 32 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (1440-2003-п) визначено, що для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, відхиляючи звіт від 1 лютого 2014 року № 2043 та покладаючи в основу звіт від 26 лютого 2014 року № 8563, на зазначені вище норми законодавства уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про задоволення позову, поклавши в основу рішення вищевказаний звіт.

Наведене свідчить про те, що суди у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснили належним чином право сторони заявити клопотання про призначення експертизи за наявності двох звітів про оцінку, та оскільки представник відповідача в судовому засіданні в апеляційному суді був відсутній, а тому останній був позбавлений такого права на заявлення клопотання про призначення експертизи для усунення розбіжностей у звітах про оцінку транспортного засобу.

Крім цього, суди у порушення ст. ст. 10, 60, 212, 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірили заперечення відповідача щодо підставності позову з урахуванням положень п.п. 34.3, 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.