розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Даря Валеріївна, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування реєстрації права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами договору іпотеки від 31 липня 2007 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Фінанси та Кредит") та ОСОБА_3, ОСОБА_7, останні передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_1. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2012 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надано право на продаж будь-якій особі вказаної квартири. 31 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір купівлі-продажу спірної квартири за ціною 292 937 грн.

Посилаючись на те, що у порушення ст. 38 Закону України "Про іпотеку" продаж предмета іпотеки банком вчинено за ціною значно нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, що порушує права іпотекодавця, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним указаний договір купівлі-продажу від 31 травня 2013 року та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2015 року,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з відсутності правових підстав для визнання спірного правочину недійним.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 належала квартира АДРЕСА_1.

31 липня 2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір іпотеки, відповідно до якого спірна квартира була передана в іпотеку банку.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2013 року, стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитом у розмірі 353 479,94 грн, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, шляхом надання права ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" продати квартиру будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності.

31 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4 вказаного договору продаж вчинено за 292 937 грн, які покупець (ОСОБА_4) сплатила, а продавець (ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") отримав до підписання цього договору.

Ринкова вартість квартири становить 284 000 грн згідно висновку про вартість майна, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 10 квітня 2013 року (п. 5 договору купівлі-продажу квартири від 31 травня 2013 року).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 6 грудня 2013 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи становить 493 310 грн.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. Так само за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу квартири та скасування реєстрації права власності ОСОБА_4, позивач посилалась, зокрема, на те, що при укладенні цього договору було порушено вимоги ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", що відповідно до положень статей 203 та 215 ЦК України є підставою для визнання недійсним спірного правочину.

Положенням ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачені наслідки продажу предмету іпотеки за ціну, нижчу за звичайні ціни на цей вид майна у вигляді відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього і не є підставою для визнання правочину недійсним.

Оскільки оспорюваний правочин було вчинено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а позивачем не наведено, передбачених законом підстав для визнання договору недійсним, суди прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року залишити без змін.