розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Шудріков Ігор Олексійович, про визнання правочинів недійсними, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 05 листопада 2015 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що предметом оскаржених нею правочинів є житловий будинок літ. "А-1" загальною площею 623,40 кв. м та земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_10 загальною площею 0,7500 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Дані об'єкти нерухомості були відчужені без її згоди, як співвласниці у спільному сумісному майні подружжя, що потягло позбавлення її права на частку у цьому майні.

Позивач ОСОБА_4 вказувала на нікчемність оскаржених правочинів з тих підстав, що їх укладення відповідачами було спрямоване на незаконне заволодіння нерухомим майном, а саме: зазначеним житловим будинком та земельною ділянкою, та їх удаваність. ОСОБА_4 просила суд, вирішуючи спір про поділ спільного сумісного майна подружжя, відступити від принципу рівності часток подружжя на її користь з огляду на те, що їх спільні з ОСОБА_5 малолітні діти залишилися проживати з нею.

Просила суд визнати недійсними з моменту вчинення наступні правочини: іпотечний договір від 07 жовтня 2013 року № 645, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) ШудріковимІ.О.; договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 14 жовтня 2013 року № 669, 670, укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Шудріковим І.О.; договори купівлі-продажу від 25 жовтня 2013 року № 715 та № 716, укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та посвідчені приватним нотаріусом ХМНО ШудріковимІ.О.; договори дарування від 26 жовтня 2013 року, що укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та посвідчені приватним нотаріусом ХМНО ШудріковимІ.О. за реєстровим № 728 та № 729. Також просила скасувати: свідоцтво про реєстрацію права власності від 12 лютого 2014 року на будинок АДРЕСА_1, що видане державним реєстратором Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області; державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1, що проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області на підставі свідоцтва про реєстрацію права власності на вищевказаний будинок від 12 лютого 2014 року; державну реєстрацію права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2013 року, проведену приватним нотаріусом ХМНО Шудріковим І.О. Просила визнати за собою право власності в спільному майні подружжя в розмірі 2/3 частини: житлового будинку № 4 з усіма надвірними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1; земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій розташовані житловий будинок № 4 та усі наявні надвірні господарські будівлі та споруди.

Спільне рухоме майно позивач просила розподілити наступним чином: автомобілі "Hyundai Н-1", державний номерний знак НОМЕР_1, та "Mitsubishi L 200", державний номерний знак НОМЕР_2, залишити у власності ОСОБА_5, а автомобілі НОМЕР_2, та "Mercedes-Benz GL 320 cdi", державний номерний знак НОМЕР_3, залишити у власності ОСОБА_4

У травні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, який обґрунтовано тим, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, було набуто ним за час перебування у шлюбі із ОСОБА_4, який тривав з 29 січня 1993 року по 09 квітня 2012 року. Земельну ділянку та житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, вважає особистою приватною власністю, посилаючись на те, що дану земельну ділянку набув у власність у процесі приватизації, а житловий будинок побудував за свої кошти його батько ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_5 вказував, що його батько ОСОБА_7 брав безпосередню фінансову та трудову участь у будівництві спірного житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами, на підтвердження чого надав суду копії договорів підряду на будівництво будинку та господарських будівель, укладених його батьком з підрядною будівельною організацією, кошторисних документів та документів щодо процесу виконання відповідних будівельних робіт. ОСОБА_5 стверджував, що спірний будинок з надвірними будівлями і спорудами будувався для проживання батька та за його власні кошти.

Поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, просив провести у натурі, виділивши кожному із подружжя рухоме та нерухоме майно.

ОСОБА_5 просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру № 18 загальною площею 60,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 297,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,0540 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3; автомобіль "Mercedes-Benz ML 320 cdi 4 matic", 2008 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_11, державний номерний знак НОМЕР_5; автомобіль "Mercedes-Benz GL 320 cdi", 2007 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_6, кузов №НОМЕР_12, державний номерний знак НОМЕР_3; автомобіль "Mitsubishi L 200", 2008 року випуску, колір білий, двигун № НОМЕР_7 кузов № НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_9. Також позивач просив провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділити у власність ОСОБА_4: квартиру № 1, загальною площею 297,0 кв. м яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку, площею 0,0540 га яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; автомобіль "Mercedes-Benz ML 320 cdi 4 matic", 2008 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_11, державний номерний знак НОМЕР_5. Крім того представник позивача просив провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділити у власність ОСОБА_5: квартиру № 18 загальною площею 60,3 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль "Mercedes-Benz GL 320 cdi", 2007 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_6, кузов №НОМЕР_12, державний номерний знак НОМЕР_3; автомобіль "Mitsubishi L 200", 2008 року випуску, колір білий, двигун № НОМЕР_7 кузов № НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_9. Також ОСОБА_5 просив, визнати особистою приватною власністю ОСОБА_5: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер № НОМЕР_10; житловий будинок літ. "А-1", загальною площею 623,40 кв. м, житловою площею 194,70 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами: сторожка літ. "В"; зливна яма літ. "Г"; зливна яма літ. "Д"; зливна яма літ. "Є": зливна яма літ. "Ж"; огорожа №1-№2, літня кухня літ. "Б"; майстерня літ. "Б-1"; сарай літ. "З"; навіс літ. "Й"; вбиральня літ. "К"; котельня літ. "Л"; сарай літ. "Н": навіс літ. "О", гараж літ. "П"; сарай літ. "Р", навіс літ. "С", сарай літ. "Т"; навіс літ. "У"; навіс. літ. "Х"; баня літ. "Ф"; мансарда літ. "Фмнс"; тамбур літ. "ф"; ганок літ. "ф1"; тераса літ. "ф2"; балкон літ. "ф3"; басейн літ. "ф4"; зливна яма літ. "Ч"; яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У травні 2015 року ОСОБА_7 подав зустрічний позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому просив визнати за ним право власності на: 1) житловий будинок літ. "А-1", загальною площею 623,40 кв. м, житловою площею 194,70 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами: сторожка літ. "В"; зливна яма літ. "Г"; зливна яма літ. "Д"; зливна яма літ. "Є"; зливна яма літ. "Ж"; огорожа №1- №2, літня кухня літ. "Б"; майстерня літ. "Б-1"; сарай літ. "З"; навіс літ. "Й"; вбиральня літ. "К"; котельня літ. "Л"; сарай літ. "II"; навіс літ. "О"; гараж літ. "П"; сарай літ. "Р"; навіс літ. "Є"; сарай "Т"; навіс літ. "У"; навіс літ. "X"; баня літ. "Ф"; мансарда літ. "Фмнс"; тамбур літ. "ф"; ґанок літ. "фі"; тераса літ. "ф2"; балкон літ. "фЗ"; басейн літ. "ф4"; зливна яма літ. "Ч", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; 2) на 2/3 частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10; 3) на 1/3 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7 вказував на те, що брав фінансову участь у придбанні ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, а також за власний кошт будував спірний житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами. Зазначав, що неодноразово брав грошові кошти у позику у третіх осіб шляхом укладання відповідних угод позики, кредитних угод із цією метою, копії яких додає до позову. В якості однієї із підстав виникнення права власності на спірний житловий будинок ОСОБА_7 надав до суду копії договорів підряду від 31 травня 2004 року № 3105 та від 28 грудня 2007 року № 2812, предметом яких є виконання підрядником робіт із будівництва житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 разом із копіями кошторисної документації та актами про виконані роботи. ОСОБА_7 також наполягає на тому, що є єдиним постійним мешканцем вказаного житлового будинку, який утримує і доглядає його, сплачуючи вартість комунальних та експлуатаційних послуг та обов'язкових зборів і платежів за земельну ділянку, на якій будинок розміщено.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2015 року позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини: квартири № 18, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; квартири № 1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельної ділянки площею 0,0540 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3; автомобіля "Mercedes-Benz ML 320 cdi 4 matic", 2008 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_11, державний номерний знак НОМЕР_5; автомобіля "Mercedes-Benz GL 320 cdi", 2007 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_6, кузов №НОМЕР_12, державний номерний знак НОМЕР_3;автомобіля "Mitsubishi L 200", 2008 року випуску, колір білий, двигун № НОМЕР_7 кузов № НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_9.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини: квартири № 18, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; квартири № 1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельної ділянки площею 0,0540 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3; автомобіля "Mercedes-Benz ML 320 cdi 4 matic", 2008 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_11, державний номерний знак НОМЕР_5; автомобіля "Mercedes-Benz GL 320 cdi", 2007 року випуску, колір чорний, двигун № НОМЕР_6, кузов №НОМЕР_12, державний номерний знак НОМЕР_3;автомобіля "Mitsubishi L 200", 2008 року випуску, колір білий, двигун № НОМЕР_7 кузов № НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_9.

В іншій частині позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 листопада 2015 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2015 року скасовано в частині визнання права власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 1/2 частини квартира АДРЕСА_2та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

В іншій частині рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10 просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Статтею 335 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст. 61 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого у незміненій частині погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_4 в частині визнання недійсними договору іпотеки від 07 жовтня 2013 року та наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після нього, задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_4 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Крім того, суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно, оскільки норми ст. ст. 215- 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третім особам. Разом з тим суд врахував, що вимоги ОСОБА_4 носять речово-правовий характер, але нею застосовано зобов'язально правовий спосіб відновлення порушеного права.

Водночас, відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно виходив із їх необґрунтованості, так як позивачем не наведено належних підстав для скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проведеної 26 жовтня 2013 року та 12 лютого 2014 року.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено вимоги ОСОБА_5 про визнання особистою власністю спірного житлового будинку із надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на те, що ним не доведено факту придбання нерухомості за особисті грошові кошти.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 щодо визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_7, діючи добровільно, 26 жовтня 2013 року подарував ОСОБА_5 спірний житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку і не надав доказів, що це було здійснено з порушенням закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності та поділу як спільного сумісного майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог, обставини справи, апеляційний суд із дотриманням ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України обґрунтовано виходив із того, що дана квартира була приватизована подружжям під час проживання у зареєстрованому шлюбі і кожному з них належить на праві власності рівна частина квартири, та прийшов до правильно висновку, що у суду першої інстанції не було підстав вважати цю квартиру спільним майном подружжя та здійснювати її поділ.