Парінової І.К., Дьоміної О.О., Маляренка А.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати незаконним його звільнення згідно з наказом від 08 січня 2015 року № 8-к з посади головного спеціаліста відділу методології та реструктуризації проблемних активів управління супроводження банкрутства і виконавчого провадження департаменту проблемних активів ПАТ "Державний ощадний банк України" з 12 січня 2015 року, поновити на зазначеній посаді та стягнути з ПАТ "Державний ощадний банк України" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2015 року по день постановлення рішення, що станом на 22 вересня 2015 становить 88 990 грн 46 коп.; допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 10 570 грн 65 коп.; а також стягнути на його користь з відповідача 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу методології та реструктуризації проблемних активів управління супроводження банкрутства і виконавчого провадження департаменту проблемних активів ПАТ "Державний ощадний банк України" з 13 січня 2015 року. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 січня 2015 року по 22 вересня 2015 року включно у розмірі 88 990 грн 46 коп. та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 10 570 грн 65 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року змінено в частині в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим другий абзац резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2015 року по 22 вересня 2015 року без урахування сум податків та зборів в розмірі 10 678 (десять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 30 (тридцять) коп. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_4 у поданій касаційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просить залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українипровадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України (322-08) .

Судами встановлено, що наказом від 02 квітня 2012 року № 109-к ОСОБА_4 з 04 квітня 2012 року було призначено на посаду головного спеціаліста методології та реструктуризації проблемних активів управління супроводження банкрутства і виконавчого провадження департаменту проблемних активів ПАТ "Державний ощадний банк України" (а. с. 12, т. 1).

Згідно з положенням про департамент проблемних активів ПАТ "Державний ощадний банк України" вбачається, що останній був створений з метою участі в кредитному процесі щодо аналізу і моніторингу забезпечення кредитних операцій і організацій роботи по поверненню проблемних активів банку. До складу департаменту входили: управління аналізу та моніторингу заставленого майна; управління організації роботи з проблемними активами; управління супроводження банкрутства і виконавчого провадження (а. с. 66-77, т. 1).

Постановою правління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 31 жовтня 2014 року № 867 були затверджені зміни в організації виробництва і праці в центральному апараті ПАТ "Державний ощадний банк України", зокрема з 03 листопада 2014 року було створено департамент реструктуризації заборгованості та стягнення, до складу якого входять такі структурні підрозділи: управління по роботі з майном боржників, до складу якого входять: відділ реалізації майна та управління заставленим майном; відділ оцінки та моніторингу заставленого майна; аналітичний відділ; управління реструктуризації заборгованості, до складу якого входять: відділ реструктуризації заборгованості; відділ спеціальних завдань; управління стягнення заборгованості; управління адміністрування, методології та контролю, до складу якого входять: відділ методології та інформаційного забезпечення;відділ контролю філій з питані стягнення заборгованості; відділ адміністрування безнадійних активів (а. с. 15-18, т. 1).

Постановою правління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 07 листопада 2014 року № 880 було затверджено зміни в організації виробництва і праці ПАТ "Державний ощадний банк України", зокрема з 12 січня 2015 року ліквідовано департамент проблемних активів (а.с. 20, т. 1).

Також встановлено, що за період з 03 листопада 2014 року по 12 січня 2015 року в центральному апараті ПАТ "Державний ощадний банк України" було виведено зі штатного розпису 158 штатних одиниць та введено 141 штатну одиницю.

Із положення про департамент реструктуризації заборгованості та стягнення вбачається, що останній був створений відповідно до постанови правління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 31 жовтня 2014 року № 867 "Про зміни в організації виробництва і праці в центральному апараті ПАТ "Державний ощадний банк України" з метою забезпечення роботи із заставленим майном боржників, проведення реструктуризації та стягнення заборгованості, методичного забезпечення та координації, роботи по стягненню заборгованості філій банку та відшкодування (списання) безнадійної заборгованості.

Відповідно до організаційної структури департаменту до його складу входять: управління по роботі з майном боржників; управління стягнення заборгованості; управління адміністрування, методології та контролю; Основними завданнями департаменту є в тому числі методологічне забезпечення роботи із заставленим майном та/або майновими правами, щодо стягнення заборгованості, відшкодування (списання) безнадійної заборгованості за рахунок резерву; а також забезпечення правильного застосування чинного законодавства стягнення заборгованості, що обліковується на балансі центрального апарату супроводженні позасудових процедур, судового процесу (в тому числі банкрутство) та виконавчого провадження (а. с. 101-107, т. 1).

Згідно з повідомленням про заплановане вивільнення 10 листопада 2014 року ОСОБА_4 було запропоновано 26 посад, які не відповідали спеціальності останнього, або роботі, яку він зміг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (а. с. 85, т. 1).

Наказом від 08 січня 2015 року № 8-к ОСОБА_4 було звільнено із займаної ним посади з 12 січня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. А також виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної зарплати та допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати і компенсацію за невикористану відпустку в кількості 81 календарного дня (а. с. 14, т. 1).

Також встановлено, станом на час звільнення ОСОБА_4 був студентом заочної форми навчання 5 курсу факультету економіки і підприємництва Уманського національного університету садівництва та має посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорія 2 (а. с. 13, 23, т. 1).

Вирішуючи спір та поновлюючи ОСОБА_4 на роботі, суд першої інстанції з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не дотримався визначеного ч. 2 ст. 40 КЗпП порядку звільнення, що є підставою для поновлення позивача на раніше займаній посаді зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди, яка суд стягнув з урахуванням засад розумності та справедливості.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції, правильно виходив із роз'яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) (з наступними змінами і доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до яких, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку із незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348 (348-95-п) ).

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом його частині та суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів.

Оскільки зі змісту касаційних скарг та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.