розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та отримала свідоцтво про право на спадщину, до складу якої входить також 19/300 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, які належали померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Інші 19/300 частин вказаного домоволодіння належали батькові ОСОБА_6 - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проте оформити спадщину, що відкрилась після смерті батька, ОСОБА_6 не змогла, оскільки її син ОСОБА_5 вилучив правовстановлюючі документи на спадкове майно, проте фактично прийняла її, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори та вступивши в управління спадковим майном.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд встановити факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті її батька ОСОБА_8 та визнати за позивачем право власності на 19/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, що зареєстровані за ОСОБА_8

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_6 спадщини після смерті її батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_4, як спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом, право власності на 19/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, що зареєстровано за ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням нормпроцесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Умань Черкаської області померла ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_8, після смерті яких відкрилась спадщина.

На момент смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належало по 19/300 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 прийняла її дочка ОСОБА_6, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та отримавши свідоцтво про право на спадщину на 19/300 частин зазначеного домоволодіння.

Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 не видавалось.

У 2008 році ОСОБА_6 зверталась до Уманського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_5, який є внуком померлого ОСОБА_8, в якому просила суд зобов'язати відповідача повернути їй правовстановлюючі документи на домоволодіння по вул. Кулика, 9 в м. Умані Черкаської області, які необхідні їй для оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_8, та її позов був задоволений.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла, залишивши заповіт, яким все майно, що належатиме їй на момент смерті заповідала дочці ОСОБА_4

Спадщину за вказаним заповітом після смерті ОСОБА_6 прийняла ОСОБА_4, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

07 вересня 2012 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину на 19/300 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, які належали померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7

У видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на інші 19/300 частин вказаного домоволодіння, які належали ОСОБА_6, постановою державного нотаріуса Уманської міської держаної нотаріальної контори Черкаської області було відмовлено у зв'язку з відсутністю факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_8

На час смерті ОСОБА_8 правовідносини щодо порядку спадкування регулювалися ЦК УРСР (1540-06) (1963 року).

За змістом ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судами також встановлено, що ОСОБА_6 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном за своїм батьком, оскільки жила з ним по АДРЕСА_1, доглядала за ним перед його смертю та володіла 19/300 часткою житлового будинку за цією адресою, яку прийняла після смерті своєї матері ОСОБА_9 Крім того, ОСОБА_6 подала 11 липня 1999 року до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки права на спадкове майно з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 належали ОСОБА_6, яка з поважних причин не встигла за життя отримати свідоцтво про право на спадщину, та з урахуванням того, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку і строк прийняла спадщину після померлої ОСОБА_6, проте не може надати до нотаріальної контори правовстановлюючий документ на підтвердження права власності ОСОБА_6 на 19/300 частин успадкованого останньою після батька частини житлового будинку, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання за нею права власності на 19/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, які зареєстровані за ОСОБА_8, в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_6

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки даний спір щодо визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування виник лише 18 вересня 2012 року, в зв'язку з винесенням нотаріусом постанови про відмову ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) , якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не вплинуло на законність рішення суду щодо визнання права власності на 19/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Кулика, 9 в м. Умані Черкаської області.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.