розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 4 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 листопада 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, який у подальшому уточнила і просила скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі, стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2015 року по 26 травня 2015 року у сумі 3 723 грн 24 коп. та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом директора Полтавського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_5 від 16 квітня 2015 року № 6-к її було звільнено із займаної посади заступника начальника відділу організації надання правової допомоги у кримінальному процесі з 20 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Вважаючи своє звільнення незаконним та таким, що прийнято з порушенням вимог ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України, позивач просила задовольнити її вимоги.

Встановивши, що правонаступником Полтавського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги є Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11 червня 2015 року останнє було залучено до участі у справі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 4 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано наказ директора Полтавського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_5 від 16 квітня 2015 року № 6-к "Про звільнення ОСОБА_4 у зв'язку зі скороченням штату працівників". Стягнуто з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2015 року по 25 травня 2015 року включно у сумі 3 723 грн 24 коп. та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 листопада 2015 року рішення районного суду в частині стягнення з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на користь ОСОБА_4 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено розмір стягнення до 1 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та з урахуванням змін, внесених рішенням суду апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про підставність і доведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог в частині скасування наказу про її звільнення від 16 квітня 2015 року № 6-к, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2015 року по 25 травня 2015 року включно у сумі 3 723 грн 24 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Такий висновок судів відповідає встановленим у справі обставинам, наявним доказам, а також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 1 липня 2015 року, у справі № 6-491цс15.

З урахуванням цього слід визнати, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 4 серпня 2015 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін.