розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, безпідставно отриманих грошових коштів, інфляційних, 3 % річних та відшкодування матеріальної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 12 000 грн, проценти у розмірі 4 730 грн 66 коп., безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 28 600 грн, інфляційні втрати в розмірі 17 219 грн 40 коп., 3 % річних у розмірі 3 072 грн 34 коп., збитки в розмірі 47 293 грн 94 коп., а всього 112 916 грн 34 коп.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_5 за договором позики від 19 грудня 2011 року отримав у нього в борг 12 000 грн, про що була складена відповідна розписка без встановлення строку повернення боргу, проте станом на час звернення до суду борг не повернуто, у зв'язку з чим позивачем нараховано проценти за користування позикою у розмірі 4 730 грн 66 коп.

Крім того позивач зазначав, що згідно із розпискою від 21 липня 2011 року ОСОБА_5 отримав від нього 20 000 грн. для здійснення електричного вводу за адресою: АДРЕСА_1 згідно з кошторисом, а згідно із розпискою від 25 серпня 2011 року - 24 000 грн. на виконання електромонтажу та узаконення за вказаною вище адресою згідно з кошторисом.

Вказав, що зазначені роботи відповідачем виконані частково на суму 15 400 грн, у зв'язку з чим грошові кошти в розмірі 28 600 грн є безпідставно отримані відповідачем.

Також ОСОБА_4 посилався на те, що при здійсненні електричного вводу за вказаною адресою відповідачем двічі самовільно та незаконно було підключене електропостачання, що підтверджується актами публічного акціонерного товариства "Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "Дніпрообленерго") від 17 та 21 листопада 2011 року, у зв'язку з чим працівником ПАТ "Дніпрообленерго" здійснювались двічі відключення від електропостачання та позивачем сплачені з вини відповідача штрафні санкції на суму 23 793 грн 94 коп., а через відсутність електропостачання з вини відповідача використовувався бензогенератор, що потягнуло додаткові витрати на суму 23 500 грн.

З огляду на вказане просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 12 000 грн та проценти в сумі 4 730 грн 66 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь безпідставно отриманих грошових коштів, 3 % річних, інфляційних нарахувань та збитків, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також ухвалу апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу за договором позики та процентів не переглядалося в апеляційному суді та не оскаржується в касаційному порядку, а тому на предмет законності і обґрунтованості в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, 3 % річних, інфляційних нарахувань та збитків, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що згідно із розписками від 21 липня та 25 серпня 2011 року грошові кошти були отримані відповідачем для проведення відповідних робіт, а тому вказані розписки не можуть бути визнані договорами позики, дійшовши обґрунтованого висновку, що з виниклих правовідносин про отримання грошових коштів для виконання робіт відсутнє зобов'язання про їх повернення і правова природа укладеного між сторонами договору не є підставою для застосовування ст. 1212 ЦК України, яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатньої правової підстави.

Крім того судами попередніх інстанцій вмотивовано свої висновки відсутністю належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями і бездіяльністю відповідача та збитками, завданими позивачу.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, 3 % річних, інфляційних нарахувань та збитків залишити без змін.