розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на домоволодіння за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2015 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що в січні 2007 року померла його мати - ОСОБА_5, яка проживала з ним у будинку АДРЕСА_1. За життя він з матір'ю самовільно побудував господарські споруди, які за висновком приватного підприємства "Дельта-Консалтинг" відповідають будівельним нормам та правилам. Оскільки правовстановлюючих документів на будинок немає, позивач просив суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері та визнати за нимправо власності на домоволодіння в порядку спадкування.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді будинку АДРЕСА_1, загальною площею 112,4 кв. м, що складається із житлових будівель під літ. "Б" - 37 кв. м і "Е" - 19,4 кв. м та прилеглих до них господарських споруд під літ. "б", "б1" - 12,7 кв. м; "е", "еl" - 11,4 кв. м, "К" - 13,9 кв. м, "Ж" - 4,9 кв. м, "Л" - 10,5 кв. м, "т" - 2,6 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на вказаний будинок.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2015 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2007 року у справі закрито з підстав, передбачених ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скарга подана особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_4 не був стороною у справі, питання про його права та обов'язки судом не вирішувались.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) судам роз'яснено, що рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Судом установлено, що 16 липня 1076 рокуОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, який був розірваний 29 січня 1986 року. ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5, якій на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинула.

При цьому апеляційний суд не дав оцінки доводам апеляційної скарги про те, чи дійсно ОСОБА_4, за час спільного проживання з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, брав участь в поліпшенні житлових умов у вказаному будинку, переобладнанні житла, внаслідок чого може мати право на частину майна у спільній сумісній власності подружжя відповідно до глави 8 СК України (2947-14) .

Крім того, у п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) судам роз'яснено, що початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (ст. ст. 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (ст. ст. 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Зазначені обставини залишились без належної правової оцінки судом апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2015 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.