розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про тлумачення змісту кредитного договору та визнання дати припинення дії кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2015 року,

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня2007 року з ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з процентною ставкою 22,8 % річних за користування кредитом. ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором не виконувала і допустила заборгованість в розмірі 13 405 грн 69 коп., яку банк просив стягнути на його користь.

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому зазначала, що мала намір укладати кредитний договір зі строком до двох років, а тому просила суд розтлумачити спірний договір та визнати датою припинення вказаного договору - 13 грудня 2009 року.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Розтлумачено зміст кредитного договору від 13 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, таким чином, що строк дії кредитного договору може бути продовжено (пролонговано) лише один раз на рік до 13 грудня 2009 року та вирішено вважати датою припинення дії кредитного договору - 13 грудня 2009 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2007 року в розмірі 9 960 грн 56 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що банк пред'явив позов після спливу позовної давності та на підставі положень чч. 2, 4 ст. 213 ЦК України задовольнив зустрічний позов ОСОБА_3, розтлумачивши зміст кредитного договору.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ПАТ КБ"ПриватБанк", виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, то це є підставою для стягнення з неї заборгованості за цим договором у межах строку позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд зазначив, що сторони обумовили строк дії договору настанням певної події - повідомленням однієї сторони іншій стороні про припинення договору, однак ні ПАТ КБ "ПриватБанк", ні ОСОБА_3 не порушували питання про припинення кредитного договору від 13 грудня 2007 року, тому він є чинним.

Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 13 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останнійкредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році на строк дії платіжної картки до листопада 2011 року.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пп. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання.

Крім того, ОСОБА_3 здійснила останній платіж за кредитним договором 25 грудня 2009 року, після чого у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 заявлено про застосування строку позовної давності, а суд не врахував, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду, оскільки з позовом позивач звернувся у грудні 2013 року, в своїй позовній заяві не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначив.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не врахував заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом.

Також апеляційний суд не врахував, що згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.