розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" до ОСОБА_3 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року,

У березні 2015 року приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (далі - ПрАТ "УАСК АСКА") звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 1 464 грн 32 коп.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 09 квітня 2013 року на просп. Хіміків в м. Черкасах відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу ВАЗ-21104, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС"), та транспортного засобу "Рено Кенго", д.н.з. НОМЕР_2, застрахованого позивачем відповідно до договору страхування транспортних засобів від 04 травня 2012 року № 2988716.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП.

Крім того, ПрАТ "УАСК АСКА" зазначало, що автомобілю "Рено Кенго", д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок ДТП завдано механічних ушкоджень, випадок було визнано страховим та на виконання умов договору страхування від 04 травня 2012 року на підставі страхового акта позивачем було здійснено відшкодування страхувальнику в розмірі 9 176 грн 95 коп.

Посилаючись на те, що ПрАТ "СГ "ТАС" було відшкодовано ПрАТ "УАСК АСКА" страхове відшкодування за вищевказаним страховим випадком лише в сумі 7 712 грн 63 коп., просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, проведеною ПрАТ "СГ "ТАС", у розмірі 1 464 грн 32 коп.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ "УАСК АСКА" кошти в рахунок франшизи в сумі 250 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року апеляційну скаргу ПрАТ "УАСК АСКА" відхилено, рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПрАТ "УАСК АСКА", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_3 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що виплата страхового відшкодування позивачу страховиком відповідача без урахування коефіцієнту зносу не є підставою для стягнення цієї суми з винної у ДТП особи.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 квітня 2013 року на просп. Хіміків в м. Черкасах відбулася ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ-21104, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ "СГ "ТАС", та транспортного засобу "Рено Кенго", д.н.з. НОМЕР_2, застрахованого позивачем відповідно до договору страхування транспортних засобів від 04 травня 2012 року № 2988716

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП.

На виконання умов вказаного вище договору страхування позивачем було здійснено страхове відшкодування в розмірі 9 176 грн 95 коп. на підставі страхового акта та рахунку-фактури приватного підприємства "РК-Дніпро" від 17 квітня 2013 року № 0000013444, що підтверджується платіжним дорученням від 21 травня 2013 року № 4056 (а. с. 27, 37).

Обґрунтовуючи підставність позову, позивач посилався на те, що страховиком винної у ДТП особи - ПрАТ "СГ "ТАС", йому було відшкодовано страхове відшкодування в сумі 7 712 грн 63 коп., виходячи з розрахунку: 7 962 грн 63 коп. (матеріальний збиток з урахуванням коефіцієнту зносу відповідно до висновку експерта від 15 квітня 2013 року № 01-04-13) - 250 грн (франшиза)), у зв'язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, проведеною ПрАТ "СГ "ТАС", складає 1 464 грн 32 коп.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вважали, що факт виплати потерпілому суми страхового відшкодування без урахування коефіцієнту зносу не є підставою для стягнення цієї суми з ОСОБА_3, оскільки обов'язок виплатити потерпілому вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту зносу лежить на позивачеві відповідно до умов договору добровільного страхування, яким передбачено, що виплата страхового відшкодування страховиком у випадку настання страхового випадку здійснюється без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до п. 22-1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) судам роз'яснено, що у разі, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються і в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

В абз. 3 п. 16 зазначеної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абз. 3 п. 24 цієї постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім того, за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на вказане колегія суддів касаційного суду вважає, що суди попередніх інстанцій зазначене не врахували та не застосували до спірних правовідносин норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що часткова виплата потерпілому страхового відшкодування не є підставою для стягнення цієї суми з винної особи, а тому судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" задовольнити частково.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.