розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", третя особа - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив:

- зобов'язати відповідачів за свій рахунок встановити ринви (організоване водовідведення) на будинку, гаражі та бані по АДРЕСА_1 для відведення дощових та талих вод снігу від тильної стіни будинку АДРЕСА_2, належного позивачу;

- зобов'язати відповідачів за свій рахунок на належній їм земельній ділянці за вказаною вище адресою, з урахуванням вимог п. 3.25 ДБН 360-92** та ст. 103 Земельного кодексу України, демонтувати та перенести в інше місце на відстань не менше метра гараж та баню, що збудовані на межі між земельними ділянками сторін;

- зобов'язати відповідачів не чинити перешкод позивачу в користуванні власним житловим будинком;

- стягнути із співвідповідача - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування") на користь позивача 71 400 грн страхового відшкодування за договором страхування від 05 грудня 2012 року № 3636792/АКН;

- стягнути з відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь позивача 200 989 грн матеріальної шкоди, 20 000 грн моральної шкоди, 6 393 грн в рахунок оплати за проведену судову будівельно-технічну експертизу та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з вини його сусідів, власників домоволодіння АДРЕСА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а саме: розпочатим ними будівництвом гаража та бані, почав руйнуватися його будинок № 5 по вказаній вище вулиці, у зв'язку з чим йому спричинено матеріальну і моральну шкоду, яку він просив стягнути з відповідачів.

Також позивач вказав, що між ним та ПрАТ "СК "АХА Страхування" було укладено договір страхування, згідно з умовами якого страхова компанія у випадку пошкодження його будинку повинна виплатити йому страхове відшкодування у сумі 71 400 грн. Посилаючись на те, що внаслідок пошкодження будинку йому спричинена матеріальна шкода, позивач вважав, що настав страховий випадок, та просив суд стягнути зі страхової компанії страхове відшкодування у зазначеній ним сумі.

З огляду на вказане просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2015 року позовні вимоги задоволені частково.

Зобов'язано за власний рахунок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановити ринви (організоване водовідведення) на будинку, гаражі і бані по АДРЕСА_1 для відведення дощових та талих вод снігу від тильної стіни будинку АДРЕСА_2, належного ОСОБА_3

Зобов'язано за власний рахунок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на належній їм земельній ділянці по АДРЕСА_1 демонтувати та перенести в інше місце гараж, з урахуванням вимог п. 3.25 ДБН 360-92** та ст. 103 Земельного кодексу України; демонтувати та перенести в інше місце баню, з урахуванням вимог п. 3.25 ДБН 360-92**, що збудовані на межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою по АДРЕСА_2, на відстань не менше одного метра в глибину ділянки по АДРЕСА_1 від межі.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_2.

Стягнуто з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на користь ОСОБА_3 71 400 грн страхового відшкодування за договором страхування від 05 грудня 2012 року № 3636792/АКН.

Стягнуто зі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 200 989 грн матеріальної шкоди, завданої в рахунок відновлювальних робіт приміщення - житлового будинку по АДРЕСА_2, та 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; 6 393 грн в рахунок оплати коштів за проведену судову будівельно-технічну експертизу Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "АХА Страхування" задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2015 року в частині стягнення з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на користь ОСОБА_3 71 400 грн страхового відшкодування за договором страхування від 05 грудня 2012 року № 3636792/АКН та судового збору скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено у повному обсязі.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2015 року скасовано в частині:

- зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за власний рахунок на належній їм земельній ділянці по АДРЕСА_1 з урахуванням вимог п. 3.25 ДБН 360-92** та ст. 103 Земельного Кодексу України, демонтувати та перенести в інше місце гараж та баню, що збудовані на межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою по АДРЕСА_2, на відстань не менше одного метра в глибину ділянки по АДРЕСА_1 від межі;

- зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_2;

- стягнення зі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 200 989 грн матеріальної шкоди, завданої в рахунок відновлювальних робіт приміщення житлового будинку по АДРЕСА_2, а також витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 6 393 грн та ухвалено у цих частинах нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача майнової шкоди та зобов'язавши їх за свій рахунок демонтувати та перенести в інше місце гараж та баню, виходив з того, що у зв'язку із їх винними діями позивачу спричинено майнову шкоду, яка згідно з даними робочого проекту посилення фундаментів та стін житлового будинку складає 200 989 грн; при цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із ПрАТ "СК "АХА Страхування" суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що внаслідок пошкодження житлового будинку позивача настав страховий випадок.

Апеляційний суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, а матеріали справи не містять доказів наявності причинного зв'язку між пошкодженнями будинку позивача та протиправною поведінкою відповідачів у спричиненні таких пошкоджень (згідно з висновками судових будівельно-технічних експертиз від 01 квітня 2014 року № 928-13 та від 14 січня 2015 року № 1), у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідачів демонтувати та перенести в інше місце гараж та баню, не чинити перешкод позивачу у користуванні його житловим будинком, а також в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову до ПрАТ "СК "АХА Страхування", апеляційний суд дійшов висновку, що подія, яка сталася з майном позивача, не підпадає під жоден із страхових ризиків, передбачених договором, зокрема і п. 4.1.8 договору, у якому прямо встановлено, в чому повинні полягати протиправні дії третіх осіб для кваліфікації зазначеної події як страхового випадку.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки площею 0,1 га, розташованих по АДРЕСА_2, на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 08 грудня 2005 року (а. с. 34, 35, 43, т. 1).

ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 05 жовтня 1996 року (а. с. 109, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що гараж, веранда до літньої кухні, баня, літній душ, туалет та приміщення для птахів та худоби були збудовані відповідачами у період з 1998 по 2004 роки відповідно до рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 22 жовтня 1998 року № 809 "Про будівництво подвір'яних будівель на раніше виділених земельних ділянках" та за погодженням із попереднім власником будинку № 5 по АДРЕСА_1 - ОСОБА_8, про що наявна розписка від 22 жовтня 1998 року (а. с. 114, 115, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 27 травня 2009 року № 595 ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 дозволено реконструкцію літньої кухні під літерою "В" з влаштуванням погрібника зі збільшенням розмірів прибудови до літньої кухні, яка була проведена останніми в період з 2009 по 2010 роки, але в експлуатацію зазначені об'єкти не введено (а. с. 116, т. 1, а. с. 198-200, т. 2).

З огляду на вказане колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду, що будівництво гаража та бані відповідачами здійснені на підставі відповідного дозволу на будівництво та за письмовою згодою колишнього власника сусіднього домоволодіння.

У зв'язку із суперечкою, що виникла між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо землекористування, узгоджувальною комісією з питань земельних спорів виконкому Павлоградської міської ради у жовтні 2012 року розглядався спір з приводу побудованих гаража та бані на межі сусідніх домоволодінь № № 5 та 7 по АДРЕСА_1, в ході розгляду якого було встановлено, що межа земельних ділянок не порушена.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України вживалися заходи щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦПК України у судовому засіданні були вислухані усні пояснення експертів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які проводили судові будівельно-технічні експертизи від 01 квітня 2014 року № 928-13 та від 14 січня 2015 року № 1 та які не надали однозначних відповідей на питання, що наслідком виявлених пошкоджень будинку позивача є вплив споруд відповідачів або будь-які інші протиправні дії відповідачів; при цьому призначена ухвалою апеляційного суду від 17 липня 2015 року додаткова будівельно-технічна експертиза для усунення протиріч та встановлення причин руйнування будинку позивача, виконана не була через відсутність згоди сторін щодо порядку проведення дослідження по експертизі (а. с. 49-52, т. 5).

З огляду на вказане вище, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів наявності причинного зв'язку між пошкодженнями будинку позивача та протиправною поведінкою відповідачів у спричиненні таких пошкоджень (згідно з висновками судових будівельно-технічних експертиз від 01 квітня 2014 року № 928-13 та від 14 січня 2015 року № 1), а також виходячи з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідачів демонтувати та перенести в інше місце гараж та баню, не чинити перешкод позивачу у користуванні його житловим будинком, а також в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.

Крім того, судом апеляційної інстанції вмотивовано відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на користь позивача 71 400 грн страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та від нещасного випадку від 05 грудня 2012 року № 3636792/АКН, оскільки подія, яка сталася з майном позивача, не підпадає під жоден із страхових ризиків, передбачених договором, зокрема п. 4.1.8 договору.

Докази та обставини, на які посилався заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо ухилення відповідачів від проведення додаткової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою апеляційного суду від 17 липня 2015 року, спростовуються матеріалами справи, зокрема повідомленням судового експерта від 28 вересня 2015 року про відсутність згоди сторін щодо порядку проведення дослідження по експертизі та актом від 27 вересня 2015 року, підписаним сторонами (а. с. 49-52, т. 5).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення апеляційного суду, які були проголошені в судовому засіданні 16 жовтня 2015 року, відповідають повному тексту рішення цього суду, а також аудіозапису, здійсненого на компакт-диску технічної фіксації судового засідання апеляційного суду від 16 жовтня 2015 року (а. с. 118, 119-120, 121-122, 123-131), у зв'язку з чим є безпідставними доводи заявника про зміну судом апеляційної інстанції вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення суду та спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ