Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, селянського (фермерського) господарства "Воля" Борівського району Харківської області про визнання дій неправомірними та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, селянського (фермерського) господарства "Воля" Борівського району Харківської області (далі - С(Ф)Г "Воля"), обґрунтовуючи вимоги тим, що 28 травня 2015 року під час ознайомлення з матеріалами справи № 820/4143/15 за їх позовом до реєстраційної служби Борівського районного управління юстиції про скасування реєстраційних дій, яка знаходиться на розгляді у Харківському окружному адміністративному суді, їм стало відомо, що в матеріалах реєстраційної справи С(Ф)Г "Воля" міститься рішення засновника С(Ф)Г "Воля" про внесення змін до статуту зазначеного господарства, прийняте 25 квітня 2012 року на загальних зборах учасників С(Ф)Г "Воля", згідно з яким їх було виключено зі складу учасників вказаного господарства. 04 травня 2012 року був зареєстрований новий статут С(Ф)Г "Воля", відповідно до якого єдиним членом господарства є ОСОБА_5, у той же час їх зі складу учасників господарства виключено. Позивачі зазначали, що чинним на момент проведення зборів та прийняття оскаржуваного рішення статутом С(Ф)Г "Воля" не було визначено порядок припинення членства та зазначено, що голова С(Ф)Г вирішує всі питання організації діяльності господарства, проте припинення членства в господарстві не можна відносити до виключних повноважень голови. Також вказували, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки С(Ф)Г "Воля" є фермерським господарством, створеним на підставі Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) , та не є господарським товариством у розумінні ст. 12 ГПК України. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили визнати неправомірним проведення 25 квітня 2012 року загальних зборів учасників С(Ф)Г "Воля", визнати протиправним та скасувати рішення засновника (власника) С(Ф)Г "Воля" ОСОБА_5 від 25 квітня 2012 року про прийняття та затвердження нової редакції статуту СФГ "Воля", направлення нової редакції статуту на державну реєстрацію до відповідного органу державної реєстрації Борівської районної державної адміністрації Харківської області та доручення провести державну реєстрацію нової редакції статуту ОСОБА_6

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 14 липня 2015 року позов задоволено. Визнано неправомірним проведення 25 квітня 2012 року загальних зборів учасників С(Ф)Г "Воля" Борівського району Харківської області; визнано недійсним та скасовано рішення засновника (власника) С(Ф)Г "Воля" Борівського району Харківської області ОСОБА_5 від 25 квітня 2012 року про прийняття та затвердження нової редакції статуту С(Ф)Г "Воля" Борівського району Харківської області, направлення нової редакції статуту на державну реєстрацію до відповідного органу державної реєстрації Борівської районної державної адміністрації Харківської області та доручення провести державну реєстрацію нової редакції статуту ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року рішення Борівського районного суду Харківської області від 14 липня 2015 року скасовано та закрито провадження у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що спір між сторонами даного позову виник із корпоративних правовідносин, оскільки стосується оскарження дій голови фермерського господарства щодо внесення змін до статуту, тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте погодитися із таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.

Згідно зі ст. 15 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. ст. 1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, тобто учасниками спору є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

До підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) роз'яснено, що, вирішуючи питання про відкриття провадження в справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити із того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону і діє на основі статуту.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство").

Застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 1, 12 ГПК України та дійшовши висновку про вирішення спору господарським судом, апеляційний суд не звернув уваги на ту обставину, що предметом спору є вимоги фізичних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до фізичної особи ОСОБА_5 та юридичної особи - С(Ф)Г "Воля" про визнання протиправними рішення засновника (власника) та змін до установчих документів юридичної особи.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції на вищенаведені норми законодавства уваги не звернув, не врахував суб'єктний склад спору, тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постановлена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року про закриття провадження у справі скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.