розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Свіча" про визнання права власності на однокімнатну квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2013 року,

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Свіча" (далі - ТОВ "Свіча"), обґрунтовуючи вимоги тим, що 16 лютого 2009 року між ним та відповідачем було укладено контракт про інвестиційну діяльність, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача до 30 червня 2009 року однокімнатну квартиру № 45, загальною площею 45,07 кв. м, що розташована на дев'ятому поверсі десятиповерхового будинку по АДРЕСА_1. На виконання вказаного договору він сплатив відповідачу обумовлену у п. 1.5 контракту суму грошових коштів у розмірі 124 500 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 16 лютого 2009 року № 147. Посилаючись на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за контрактом, не передав у власність об'єкт нерухомого майна та не оформив свідоцтво про право власності на квартиру в термін до 30 червня 2009 року, позивач з урахуванням уточнень просив визнати за ним право власності на однокімнатну квартиру № 35, загальною площею 44,8 кв. м, що розташована по АДРЕСА_2. Також позивач просив стягнути з відповідача 12 748 грн 80 пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2013 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на однокімнатну квартиру № 35, загальною площею 44,8 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_2. Стягнуто з ТОВ "Свіча" на користь ОСОБА_5 пеню у розмірі 12 748 грн 08 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що 16 лютого 2009 року між ТОВ "Свіча" та ОСОБА_5 було укладено контракт про інвестиційну діяльність, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача до 30 червня 2009 року однокімнатну квартиру № 45, загальною площею 45,07 кв. м, розташовану на дев'ятому поверсі десятиповерхового будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.5 контракту загальна вартість об'єкта інвестування будівництва становить 124 500 грн, яку ОСОБА_5 сплатив ТОВ "Свіча", що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 16 лютого 2009 року № 147 (а. с. 6-8).

21 березня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до ТОВ "Свіча" із заявою про передачу йому у власність квартири № 45, що розташована по АДРЕСА_1, яка залишена без відповіді.

Також установлено, що будинок, в якому розташований спірний об'єкт нерухомого майна, завершений будівництвом та введений в експлуатацію, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15 січня 2010 року № 3, свідоцтвом № 09.0000812 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 04 грудня 2009 року, актом готовності об'єкта до експлуатації від 02 грудня 2009 року.

Із вказаних документів вбачається, що будинок, який будувався відповідачем за проектною адресою: АДРЕСА_1, після введення в експлуатацію отримав поштову адресу: АДРЕСА_2.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2012 року було витребувано у Івано-Франківського об'єднаного бюро технічної інвентаризації інформацію проте, хто є власником квартири АДРЕСА_1.

Із листа Івано-Франківського об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 27 серпня 2012 року № 33745/01-21 вбачається, що за адресою: квартира АДРЕСА_1, зареєстровано дошкільний навчальний заклад, а не багатоквартирний будинок. Для отримання відповідної інформації необхідно уточнити адресу вказаного житлового будинку (а. с. 34).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області було витребувано у Івано-Франківського об'єднаного бюро технічної інвентаризації ряд документів, зокрема, копію проекту дев'ятого поверху будинку по АДРЕСА_2, де розміщена однокімнатна квартира з проектним № 45; копію поповерхового плану з інвентарної справи дев'ятого поверху будинку, розташованого по АДРЕСА_2, де розміщена однокімнатна квартира № 35.

Зі змісту поповерхових планів дев'ятого та третього поверхів вбачається, що однокімнатна квартира № 45 на дев'ятому поверсі відсутня. Під вказаним номером міститься трикімнатна квартира на третьому поверсі у даному будинку. У свою чергу, із поповерховго плану дев'ятого поверху вбачається, що на ньому міститься однокімнатна квартира № 35.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили із того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами укладеного між сторонами контракту та у повному обсязі сплатив вартість квартири, у той час як відповідач своїх зобов'язань щодо передачі квартири у приватну власність позивача у термін до 30 вересня 2009 року не виконав.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на таке.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 контракту про інвестиційну діяльність предметом цього контракту є інвестиційна діяльність сторін з метою досягнення соціального ефекту - будівництва житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ. Відповідач, який є інвестором та учасником інвестиційної діяльності, зобов'язується реалізувати інвестиції шляхом організації будівництва житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, відповідно до затвердженого проекту та робочої документації, а позивач зобов'язується забезпечити відповідне інвестування у будівництво однокімнатної квартири з урахуваннях поточної ціни за один квадратний метр загальної площі об'єкта та прийняти у свою власність на умовах цього контракту. Вартість одного квадратного метра загальної площі на момент укладення контракту складає 2 762 грн 37 коп.

Встановивши, що позивачем у повному обсязі виконано умови укладеного між сторонами договору інвестування у будівництво, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, не передавши йому у власність нерухоме майно, яке було предметом договору, порушив права ОСОБА_5 на належне йому майно.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що власником спірної квартири № 35, загальною площею 44,8 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2010 року, квитанції від 19 квітня 2010 року № 19/4 про оплату повної вартості квартири, рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 2010 року № 425 та додатка 1 до вказаного рішення "Перелік фізичних та юридичних осіб, за якими оформляється право власності на об'єкти нерухомого майна (новозбудовані індивідуальні будинки, добудови, прибудови), введені в експлуатацію, а також на підставі інвестиційних договорів" (п. 97 додатка) є ОСОБА_4

Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ЦПК України з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи проводиться попереднє судове засідання.

Згідно з п. п. 1, 2, 3 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд: 1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; 2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

У зв'язку із зазначеним, встановивши, що склад сторін у справі має бути іншим, суд з урахуванням вищенаведеного зобов'язаний належним чином вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 10, 130, 212- 214, 303, 315 ЦПК України наведеного не врахували, не встановили, хто є власником спірної квартири, та вирішили справу без залучення ОСОБА_4 до участі у розгляді справи, що порушує права останнього. Розгляд справи без його участі неможливий.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.