розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року,

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач надає відповідачу послуги з електропостачання, підтвердженням чого є відкритий на ім'я останнього особовий рахунок № НОМЕР_1. Станом на 24 березня 2015 року відповідач має заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 1 096 грн 36 коп., що виникла за період з 01 червня 2012 року по 24 березня 2015 рік. Відповідач має 50 % пільгу з оплати згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) та нарахування проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 (409-2014-п) . Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 096 грн 36 коп. та судові витрати.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року, позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 096 грн 36 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи на підставі ст. 22 Закону України від "Про міліцію" спори щодо реалізації прав працівників міліції на пільгове споживання електричної енергії суди повинні одночасно застосувати норми Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ "Про державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти" (2017-14) , Законів України про Державні бюджети на відповідний рік, положення ст. 102 Бюджетного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів звиконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та від 01 серпня 1996 року № 879 (879-96-п) "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їхоплати", які визначають фінансові можливості держави на реалізацію цих пільг й передбачають надання пільг з урахуванням видатків держави на ці потреби та у межах встановлених норм споживання певних послуг.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 січня 2014 року у справі № 6-153цс13.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , згідно з яким споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю, Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , які регулюють відносини між громадянами (споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем та енергопостачальником згідно з типовим договором про користування електричною енергією (п.3), який у багатоквартирному будинку енергопостачальник укладає з кожним наймачем (власником) квартири (п.5), а споживачу на правах власності або користування. При цьому, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються на підставі показань приладів обліку за діючими для населення тарифами (цінами) (п. 19), якими є визначена відповідно до нормативно-правових актів НКРЕ ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) одиниці електричної енергії, що затверджуються постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

За змістом наведених норм тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, затверджуються, і визначаються виходячи із кількості спожитої електроенергії споживачем відповідно до укладеного ним договору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ч. 5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України передбачено, що при наданні пільг та здійсненні видатків щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина/чоловік, їхні неповнолітні діти (до 18 років), неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи, або інвалідами І групи тощо. Відповідно по постанови Kабінету Mіністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 (409-2014-п) п. 6.1. для користування послугами електропостачання встановлено 90 кВт*г на місяць на сім'ю з однієї особи і додатково 30 кВт*г на місяць на кожного члена сім'ї, тобто 120 кВт*г, які і розраховувалися відповідачу з 01 жовтня 2014 pоку по 01 липня 2015 pоку, що підтверджується витягом з особового рахунку. До 01 жовтня 2014 pоку діяла Постанова Kабінету Mіністрів України від 01 серпня 1996 № 879 (879-96-п) "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати", яка втратила чинність.

Отже, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2015 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.