розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Солонцюватська сільська рада Бобринецького району, ОСОБА_5, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/3 частину земельної частки (паю) в порядку перерозподілу спадщини, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на землю та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, Солонцюватська сільська рада Бобринецького району, про визнання права власності на 1/3 частину земельної частки (паю) в порядку перерозподілу спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, державною акта на право власності на землю, визнання права власності на 1/3 частину земельної частки (паю) в порядку перерозподілу спадщини, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2015 року,

ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина, що складалася з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Дружба" Бобринецького району Кіровоградської області розміром 62 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі, що знаходиться на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району і належала батьку на підставі сертифікату НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай), виданого Бобринецького райдержадміністрацією 27 листопада 1996 року та зареєстрованого 27 листопада 1996 року за № 261.

На час смерті батька разом з ним проживали: позивач, її мати, брат та сестра. Позивачем виявлено, що у свідоцтві про народження в графі батько значиться "ОСОБА_10", а у свідоцтві про смерть останній значиться як "ОСОБА_6".

Встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_6 їй потрібне для доведення права на спадщину та подальшого оформлення спадкових прав.

Також позивач зазначала, що разом з братом ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті батька, як його малолітні діти, оскільки, продовжили проживати в батьківському будинку та фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Коли позивач звернулася до старшої сестри та повідомила про свої наміри звернутися до нотаріуса для оформлення спадщини то дізналась, що в 1993 році батько склав на її старшу сестру заповіт і вона переоформила спадщину на своє ім'я та продала земельну ділянку. Оскільки про порушення її прав відповідачами позивачка довідалася лише у квітні 2015 року, вона просила визнати поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду, встановити факт родинних відносин, визнати право власності на 1/3 частину земельної частки (паю) в порядку перерозподілу спадщини, визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на землю.

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Солонцюватська сільська рада Бобринецького району, ОСОБА_2, про визнання права власності на 1/3 частину земельної частки (паю) в порядку перерозподілу спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на землю, визнання права власності на 1/3 частину земельної частки (паю) в порядку перерозподілу спадщини, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на землю.

В обґрунтування позову зазначив, що на час смерті батька ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3, йому було 10 років, він зі своєю сестрою ОСОБА_2 проживав разом з батьком і фактично вони, як малолітні діти, прийняли спадщину після свого батька, у зв'язку з чим вважає, що оскаржуваний заповіт та договір купівлі-продажу порушує його право на земельну частку (пай), яку відповідач ОСОБА_3 продала в подальшому відповідачу ОСОБА_4

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2015 року, позови ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Солонцюватка Бобринецького району Кіровоградської області.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини права на земельну частку (пай) у спадщині, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Дружба" Бобринецького району Кіровоградської області розміром 7,62 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі, що знаходиться на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району і належала ОСОБА_6 на підставі сертифікату НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай), виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 27 листопада 1996 року та зареєстрованого 27 листопада 1996 року за № 261, залишивши ОСОБА_5, та ОСОБА_3 по 1/3 частини права на земельну частку (пай).

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частини права на земельну частку (пай) у спадщині, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Дружба" Бобринецького району Кіровоградської області розміром 7,62 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі, що знаходиться на території Солонцюватської сільської ради Бобринецького району і належала ОСОБА_6 на підставі сертифікату НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай), виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 27 листопада 1996 року та зареєстрованого 27 листопада 1996 року за № 261, залишивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частини права на земельну частку (пай).

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 31 липня 2000 року реєстровий НОМЕР_4, спадкова справа № 306, видане в.о. державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 на ім'я спадкоємиці померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 в частині 2/3 права на земельну частку (пай).

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом від 08 серпня 2000 року, реєстровий № 2833, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині 2/3 права на земельну частку (пай).

Визнано частково недійсним державний акт на право власності на землю НОМЕР_5, виданий 29 березня 2002 року ОСОБА_4 в частині 2/3 земельної частки (паю) право на яку ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 відчужила ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом від 08 серпня 2000 року, реєстровий № 2833 та яка увійшла до складу земельної ділянки площею 34,62 га.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовити, застосувавши позовну давність.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03 січня 2000 року НОМЕР_2 (а. с. 5).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_3, в графі мати зазначена ОСОБА_8 в графі батько ОСОБА_6.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_3, в графі мати зазначена ОСОБА_8 в графі батько ОСОБА_10.

Згідно з листом відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції, відсутні актові записи про зміну прізвища, реєстрацію шлюбу ОСОБА_6. Згідно даного листа прізвище "ОСОБА_6" має цивільна дружина ОСОБА_6

Відповідно до копії актового запису про народження та витягу з ДРАЦСГ про народження ОСОБА_2, батьком зазначений ОСОБА_10 (а.с. 74-77).

Згідно з довідкою від 23 квітня 2015 року № 41, виданої Солонцюватською сільською радою, ОСОБА_6 з 1985 року і до дня смерті проживав і був зареєстрований в с. Солонцюватка Бобринецького району. На час смерті з ним проживали: співмешканка ОСОБА_11, донька ОСОБА_2, син - ОСОБА_5. та донька ОСОБА_12 (а. с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємицею зазначеного в заповіті ОСОБА_6 майна, а саме права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Дружба" Бобринецького району Кіровоградської області розміром 7,62 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що знаходиться на території Солопцюватської сільської ради і належить спадкодавцю на підставі сертифікату НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай), виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 27 листопада 1996 року та зареєстрованого 27 листопада 1996 року за № 261 є ОСОБА_12 (а.с. 10).

Відповідно до договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, укладеного 08 серпня 2000 року укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Білорус 11.В. та зареєстрованого за № 2833 ОСОБА_12 продала ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), в земельній ділянці КСП "Дружба" Бобринецького району розміром 7,62 га умовних кадастрових гектарах без визначення меж частки в натурі (а. с. 11).

Згідно з відповіддю державного нотаріуса та наданих інформаційних довідок спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, заповіти від її імені посвідчувались (а. с. 49-51 ).

Відповідно до відповіді державного нотаріуса спадкова справа після смерті ОСОБА_6 передана на зберігання до державного архіву в Кіровоградській області. Згідно наданих інформаційних довідок, у Спадковому реєстрі наявний заповіт за № 1307669, посвідчений 15 вересня 1997 року (а. с. 52-54).

Згідно зі спадковою справою, заведеною після смерті ОСОБА_6, спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_14

Відповідно до заповіту ОСОБА_6 від 14 жовтня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Білорус Н.В. 31 липня 2000 року ОСОБА_12 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а. с. 136-143).

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, а також, непрацездатні дружина, батьки і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка б належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язки частка), що визначено ст. 535 ЦК України.

Також судами установлено, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6 його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були малолітніми дітьми 12 та 10 років відповідно, про порушення свого права на земельну частк) (пай) особи дізналися у 2015 року.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.