головуючого Гвоздика П.О., суддів: Завгородньої І.М., Мартинюка В.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного підприємства "Вагран", третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Березовська ОльгаВалеріївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, Приватного підприємства "Вагран" (далі - ПП "Вагран") про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Посилався на те, що на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2014 року його визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. З матеріалів справи йому стало відомо, що ПП "Вагран" продало ОСОБА_7 зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2013 року.

Вказана квартира отримана його матір'ю - ОСОБА_9, яка працювала у будівельному управлінні "Машбуд" комбінату "Кіровоградважбуд", правонаступником якого є ВАТ "Кіровоградбуд". Після смерті матері у 2004 році позивач залишився проживати у вказаній квартирі. ОСОБА_6 вважає, що спірний договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним в силу ст. 215 ЦК України, оскільки порушує його право на проживання у спірній квартирі.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що будинок № 21, в якому знаходиться спірна квартира, належав ПП "Вагран" на підставі свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2004 року, а тому воно мало право відчужувати спірне майно.

Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, актом введення в експлуатацію державної приймальної комісії від 28 вересня 1979 року та рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05 квітня 1979 року № 365 затверджено акт державної комісії про введення в дію гуртожитку комбінату "Кіровограддержбуд" (а. с. 182, 184187).

ОСОБА_6 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 02 квітня 1996 року, що підтверджується копією довідки від 01 листопада 2007 року № 950. Зазначено, що підставою реєстрації був ордер від 27 березня 1996 року № 339 (а. с. 11, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14 жовтня 2004 року № 1546, будинок АДРЕСА_1 належить ПП "Вагран". Зазначене рішення прийняте в обмін договору купівлі-продажу від 29 листопада 2002 року (а. с. 92, т. 1).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 14 жовтня 2004 року № 1546 оформлено право власності на цілий будинок по АДРЕСА_1 за ПП "Вагран" (а. с. 189).

Рішенням засновника ПП "Вагран" від 20 лютого 2013 року дозволено продаж квартири АДРЕСА_1 (а. с. 119, т. 1).

Згідно з договором купівлі-продажу від 20 лютого 2013 року ПП "Вагран" продало, а ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 9, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою № 208 у будинку АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_7 не довела ті обставини, що вона є єдиним власником спірної квартири, а ОСОБА_6 займає спірне приміщення без законних на те підстав.

Рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради від 24 лютого 2015 року № 3956 скасовано п. 1 рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 23 червня 2004 року № 899 про надання статусу будинку для малих сімей гуртожитку по АДРЕСА_1. Скасовано рішення виконкому від 14 жовтня 2004 року № 1546 про погашення та зміну правовстановлювального документа на цілу будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 (а. с. 188, т. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При вирішенні вказаного спору судами не встановлено призначення будівлі, кому і на якій підставі належить будівля гуртожитку, оскільки договір купівлі-продажу вказаної будівлі, укладений між ТОВ "Славія" та ПП "Вагран" визнаний недійсним Господарським судом Кіровоградської області, як вбачається з відповіді прокуратури м. Кіровограда від 13 серпня 2012 року № 3-69-11-12 (а. с. 179, т. 1). Разом з тим, судом не досліджено зазначене рішення, яке має преюдиційне значення для вирішення справи, не встановлено, чи переданий гуртожиток до комунальної власності, а відтак не встановлено коло осіб, які повинні брати участь у справі, оскільки їх права та інтереси можуть зачіпатися зазначеним рішенням.

Крім того, Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) та Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) передбачено не лише право користування, але й право набуття у власність житлової площі у гуртожитках їх мешканцями, що не враховано судами та свідчить про порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При ухваленні рішення, суди попередніх інстанцій всіх цих обставин по справі не з'ясували та передчасно дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, чим допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.